Сирійська авантюра Кремля виглядає достатньо таки загрозливою для інтересів України.

На мою думку, країни ЄС і США допустили в регіоні Північної Африки і Близького Сходу низку помилок, які спричинили нинішню хвилю міграції.

Нездатність на початку сирійської кризи обрати правильну манеру поведінки і принципову позицію щодо основного джерала конфлікту — авторитарного президента Ассада, призвела до появи довгострокового конфлікту, громадянської війни. Це ще більше ускладнило ситуацію з біженцями.

Українці добре розуміють, що ознчає жити в умовах нестабільності. Тепер уявіть, коли влада у вашому місті і селі змінюється по кілька разів на рік, при чому силами, які одна від однієї жорстокіші. Коли усе це супроводжується обстрілами, руйнуваннями, масовим терором тощо. Ніхто не витримає.

Росіяни від початку були праві в одному — в громадянській війні в Сирії немає білих і пухнастих. Будучи причетним до переговорів щодо визволення українських заручників в Сирії, я добре знаю, що по суті, сформована за підтримки Заходу Сирійська національна рада — такі самі екстремісти, як їхні побратими і вороги в Сирії. Росія з-поміж усих несвятих обрала для підтримки чистого диявола, але формально законного президента. Завдяки підтримці Росії і Ірану Б.Ассад утримався і утримується при владі, передаючи європейцям і туркам «вітання» у вигляді сот тисяч чи навіть мільйонів біженців.

Росію багато і справедливо критикують за ріст ксенофобії і різних форм нетерпимості на расовому, релігійному та національному грунті. Але факт у тому, що Росія вже давно прийняла значні потоки біженців і мігрантів. Тепер, підливши масла в вогонь, росіяни зловтішаються — а ну, європейці, покажіть, що ви робитимете з потоком мігрантів, як ви прореагуєте.

І треба визнати, що реагують європейці і на рівні урядів, і на рівні суспільства не дуже добре. Проблема мігрантів не лише стоврює напругу і підтримає і без того значно перебільшену єдність серед держав ЄС, що ускладнює взаємодію між ними і в інших питаннях. Проблема біженців та мігрантів реально здатна «підіграти» крайнім правим, а частково і крайнім лівим партіям на виборах. А що це за партії ми вже бачимо на прикладі від Франції до Греції та Угорщини.

Тому ЄС (за підтримки США) мають зосередитися не лише на соціальних наслідках прийому біженців. Необхідно уважно подивитися на регіони, які їх найбільше постачають, і прийняти правильні рішення щодо пріоритетів роботи з ними.

Щодо Сирії, для мене абсолютно очевидно, що збільшення військової присутності Росії не так ослаблюватиме терористів ІДІЛ, як посилюватиме уряд Б.Ассада. Хоча утримати чи то пак повернути контроль над усією державою він вже ніколи не зможе, але створення кількох квазідержав на місці Сирії зі збереженням ядра під керівництвом Ассада нічого хорошого не принесе.

Цілями ЄС, НАТО і США мають стати не лише ІДІЛ, але і «уряд» Б.Ассада. Без повалення обох центрів впливу, мені здається, перпективи нормалізації в Сирії виглядатимуть вже зовсім туманно.

І як перший практичний крок у реалізації такого плану має стати унеможливлення розгортання військової присутності РФ в Сирії.

Як? Способів багато. Один з найдієвіших — озброїти українців. І голова російської змії буде змушена повернутися у своє кубло.

Інакше, Росія лише посилюватиме свої міжнародні позиції.

Так, це більше нагадуватиме глобальне протистояння. Воно таким і є. І вигравати Заходу потрібно теж глобально. Перемога в одному місці не означатиме перемогу скрізь.

автор: Богдан Яременко



загрузка...

Читайте також

Коментарі