Доводиться констатувати, що тематика політичних репресій в Україні маргіналізована. У числі переслідуваних опинилися люди, яким і співчувати по-людськи важко… Та чи правильно чинить влада, коли проголошує вільну конкуренцію поглядів і при цьому вибірково забороняє окремі з них? Мова вже не тільки про одіозних комуністів (хоча навіть для їх заборони не було наведено жодних правових підстав).

Оргкомітет партії «Соціальний рух» пішов всупереч мовчазному консенсусу, схваливши заяву про обмеження політичної свободи в Україні. Чому «нові ліві» вирішили вступитися за представників старої влади? Тому, що так «нова» влада повторює помилки «старої». Доки чинитимуться перешкоди у реалізації елементарних конституційних прав, боротьба за справжні соціальні інтереси українців буде неможливою.

Якими є головні тенденції політичних репресій і що потрібно усвідомлювати усім, хто підтримує ці обмеження?

— Найбільш гарантованою свободою стане свобода мовчання. Нещодавно Міністерство юстиції скасувало реєстрацію газети партії «Соціалістична Україна», яка дотримується лівих політичних поглядів. Законодавство визначає лише одну підставу для скасування реєстрації: засновник газети не розпочав випуск друкованого ЗМІ протягом року з дня одержання свідоцтва. Тиску з боку держави піддаються, зокрема, телеканал «112» та газета «Вести», які намагалися подавати різні точки зори. Їм інкримінується, зокрема, наявність серед інвесторів представників колишньої влади. Але якщо ці видання припинять критикувати владу, то всі претензії до їхніх власників зникнуть. Інтерес простих громадян – мати доступ до різних точок зору. Тоді як для влади за умови відсутності реальних досягнень немає нічого страшнішого за свободу слова. Більше того, аби стати жертвою репресій не потрібно мати зареєстрованого ЗМІ. Так, триває суд над заарештованим у лютому 2015 року журналістом з Івано-Франківська Русланом Коцабою, який розмістив у Інтернеті матеріали з антивоєнним змістом. Чи дійдуть руки СБУ до заборони Youtube, на якому було озвучено контраверсійні думки?

— Назватись дисидентом зможе навіть той, хто не зробив нічого хорошого. Без рішень суду Мін’юст заборонив брати участь у виборах організаціям, що іменуються «комуністичними», а також відмовляється зареєструвати осередок «Опозиційного Блоку» на Харківщині. КПУ давно зрадила ліві ідеали й разом з членами «Опозиційного блоку» несе свою частку відповідальності за теперішню кризу та війну (і навпаки – Петро Порошенко був одним із олігархів часів Януковича). Однак їх переслідують не за це, а за висловлення опозиційних поглядів. Вибори не можуть визнаватись вільними, тому лише поглиблять політичну кризу, а не знімуть суперечності. Але найгірше те, що у населення може з’явитись ілюзія, що саме КПУ і «ОБ» представляють ліву ідеологію чи становлять загрозу владі.

— Не юридичні норми, а влада визначає, які закони – диктаторські. Авторитет закону нівелюється, адже за ним все більше проступає бажання втримати владу, а не інтерес суспільства. Це почалося ще з 16 січня 2014 року, але нова влада закріпила цю тенденцію. У серпні 2014 року президент підписав закон, який дозволяє затримувати громадян без рішення суду на термін до 30 днів в зоні АТО (Конституція дозволяє лише до 72 годин). Урядовий законопроект «Про санкції» дозволяв обмежувати діяльність будь-яких ГО і партій без рішень суду. Ліквідувавши Нацкомісію з моралі, влада вигадала нові розмиті критерії для заборон. У травні 2015 в Україні набули чинності закони, які забороняють українцям висловлювати комуністичні погляди і криміналізують захист досягнень радянської влади. Дійсно, історії відомі приклади насадження комуністичних поглядів тоталітарними методами. Але це не свідчить про злочинність ідеї загальної рівності. Логічним кроком було б заборонити ліберальну ідеологію лише тому, що згадані закони 16 січня було схвалено за ринкової економіки. У проекті Конституції України взагалі пропонується заборонити комуністичні партії як такі. Йдеться не про назву, а про зміст програм: усі партії будуть змушені доводити, що обіцянки покінчити з олігархами не мають нічого спільного з будівництвом безкласового суспільства.

— Показові заборони не переконають суспільство у відмінності класових інтересів у правлячих і «опозиційних» олігархів. Злочинців на кшталт Юрія Бойка не покарано — нинішній владі не вигідно створювати нові прецеденти притягнення до відповідальності за збагачення з використанням службового становища. Тому влада йде на незаконні обмеження діяльності політсил. Заборони будуть визнані неправомірні Євросудом, що свідчитиме про недемократизм України. Кожна зі сторін грає на свій електорат, але право власності лишається недоторканним. При цьому капіталісти разом проштовхують антисоціальні ініціативи: співавторами проекту рабського Трудового кодексу є члени «Блоку Петра Порошенка», «Народного фронту» і «злочинного» «ОпоБлоку». Усі зміни, що мають нібито унеможливити реванш регіоналів лише посилюють монопольну владу олігархів. Приміром, вартість участі у виборах до Київради складатиме 105 тис. гривень, а незабаром одна лише реєстрація партії коштуватиме 170 тис. гривень. Чи злякають такі норми мільярдерів з когорти екс-регіоналів?

Прямо на наших очах здійснюється становлення двопартійної системи і усунення будь-яких альтернативних політсил.  З одного боку гуртується «партія влади» (БПП, «Удар», НФ і, можливо, «ОБ»), а з іншого — «партія опозиції» (політичні проекти Коломойського + «Радикальна партія» + «Правий сектор»). Уся їх відмінність буде проявлятись лише у показному пацифізмі перших і мілітаризмі других. Можна побачити, що певні найбільш радикальні і патріотичні сили атакують одних олігархів і не чіпають інших.  У цих умовах схвалювати репресії за політичною ознакою – лише звужувати простір для політичної свободи.

При цьому ми вважаємо, що для збереження демократії деякі заборони були б корисними. Так, необхідно заборонити власникам великого капіталу займати посади у представницьких та виконавчих органах, а особи, що обирались до парламенту двічі, не мають права балотуватись на виборах знову. Під такі обмеження підпадають не лише екс-регіонали, а й представники демократичної влади. Саме такі обмеження звільнили б Україну від спадку олігархічної системи.

Віталій Дудін, для Соцпорталу



загрузка...

Читайте також

Коментарі