З часів фінансової кризи політики та економісти проводять безсонні ночі в думах про сповільнення росту продуктивності.

В Америці продуктивність з 2007 року зросла лише на 9%, у Франції — на 2%. У Британії вона впала. Якщо ріст продуктивності не поновиться, зарплати теж не зростатимуть. Вкладання коштів в освіту, охорону здоров’я і технології — це нормальний спосіб прискорення росту продуктивності. Але уряди по всьому світі, від Австралії до Нової Зеландії і до Британії, починають стверджувати, що ріст продуктивності можна прискорити, якщо зайнятися іншою великою проблемою — схильністю ринку житла до утворення бульбашок. Чи мають вони рацію?

Щоб зрозуміти, як дешеве житло може підвищити продуктивність, розгляньмо економіку Британії. Центр Лондона на сьогодні є найпродуктивнішим регіоном країни завдяки скупченню фінансів, технологій та розумників. Більш ніж третина нових робочих місць, які виникли у Британії з часів рецесії, розташовані у столиці. Лондон міг би створити ще більше посад, але його обмежує брак житла. У середньому будинок у Лондоні зараз коштує 370 000 фунтів (577 000 доларів) — майже вдвічі більше, ніж у середньому по країні. Різке підвищення попиту наштовхнулося на застій у пропозиції. Протягом минулого десятиліття кількість будинків у Лондоні зросла лише на 8%. Через високі ціни на житло люди змушені виїжджати з Лондона (або взагалі не переселяються до нього), і тому вони працюють на менш продуктивних робочих місцях. Інші марнують час на марафонські добирання до роботи. З 2005 до 2014 року кількість людей, що добираються на роботу в Лондон із передмість, зросла на 32%. Одне дослідження, опубліковане в 2010 році, виявило, що прогули серед німецьких робітників траплялися б на 15-20% рідше, якби вони не були змушені добиратися на роботу з-за меж міста. Якби було можливо якимсь чином повністю усунути тривалі поїздки на роботу, зростання продуктивності приносило б економіці Британії 12 мільярдів фунтів на рік, згідно з Центром досліджень економіки та бізнесу.

Внаслідок цього уряд Британії намагається спростити норми міського планування по всій країні. Розрекламована «зональна» система автоматично даватиме дозвіл на планування підходящих «занедбаних місць» — зазвичай це покинута земля, яку вже не використовують. Цю політику, за словами Майкла Окслі з Кембриджського університету, запозичили з американських міст. Лондонці також зможуть добудовувати поверхи до своїх будинків, щоб досягти висоти сусідніх будівель. А центральний уряд отримає владу проштовхувати проекти містопланування, коли місцева влада баритиметься з цим.

Однак продуктивність стримують не лише ринки житла. Згідно з одним дослідженням, зайнятість на території затоки Сан-Франциско була би більшою у п’ять разів, якби не строгі норми будівництва всіх типів будівель. За оцінками Пола Чешира та Крістіана Гілбера з Лондонської школи економіки, на початку 2000-х років норми будівництва мали ефект, аналогічний до податку в 300% у Мілані та Парижі, 450% у лондонському Сіті та 800% у Вест-Енді. З урахуванням всього сказаного, норми землекористування мають величезний вплив на розвинуті економіки. Скасування всіх обмежень на зростання міст в Америці могло би підвищити ВВП країни на від 6,5% до 13,5%, або від одного до двох трильйонів доларів. Складно вигадати багато інших заходів, які були б настільки плідними.

Статтю The Economist переклала Роксолана Машкова

Джерело: mistosite.org.ua



загрузка...

Читайте також

Коментарі