До реєстрації у Верховній Раді готується законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли». Він нещодавно був підготовлений фахівцями Асоціації «Земельна спілка України» та групою народних депутатів України.

Про новації законопроекту і про причини, які зумовили його розробку, говоримо з членом ради Асоціації «Земельна спілка України», експертом Ресурсного центру з прав на землю Проекту USAID «АгроІнвест» Сергієм БІЛЕНКОМ. 

— Наскільки актуальною для України залишається проблема відумерлої спадщини?

— Що взагалі представляє собою відумерла спадщина? Це майно, яке належало померлій особі, у якої немає спадкоємців. У складі такого майна є, зокрема, і земельні ділянки. Так от, за тими даними, якими ми володіємо, частка земель відумерлої спадщини на полі часто складає близько 15%. Офіційної статистики з цього питання немає, але це дані, які ми отримали під час спілкування з представниками органів земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, аграрних підприємств, з фермерами.

У межах України цей показник може сягати 1 млн. гектарів. Ця земля не має власників, що породжує величезну кількість проблем.

Земельна ділянка має постійно використовуватись за цільовим призначенням. В іншому разі землі забур’янюються, знижується врожайність на суміжних ділянках, з’являються шкідники.

Але законодавство не містить чітких правових механізмів, які дозволяють оформити право користування  землею тоді, коли її власник помер, не залишивши спадкоємців. Переважна більшість сільськогосподарської землі в Україні використовується на умовах оренди, але у вказаному випадку немає з ким укласти договір оренди, нікому сплачувати орендну плату, ні до кого пред’явити претензії щодо недбалого поводження із землею.

З іншого боку, такі земельні ділянки часто розташовані у великих масивах. Тому нерідко вони використовуються орендарями інших ділянок масиву. Адже трактор не буде об’їжджати проблемну земельну ділянку посеред поля. Але такі ділянки використовуються без правових на те підстав, оскільки оформити все відповідно до закону немає можливості. Тож юридично ті сільськогосподарські підприємства, які де-факто використовують ці ділянки, є зловмисниками. Хоча, підкреслюю, ці дії вчинюються не із злочинних міркувань, а просто через те, що відсутній механізм, щоб отримати їх в законну оренду.

— Чи має сьогодні відумерла спадщина достатнє законодавче забезпечення?

— Не можна сказати, що законодавчого забезпечення немає взагалі. У нас є відповідні статті в Цивільному кодексі, які передбачають обов’язок органів місцевого самоврядування ініціювати в суді питання про визнання спадщини відумерлою. І такі рішення судами приймаються. Але приймаються не в тому обсязі, який необхідний. Дуже багато є проблем з виконанням цих норм, і вони не завжди ефективно працюють.

— За чинним законодавством відумерла спадщина переходить у власність територіальної громади за місцем останнього проживання її власника. Які проблеми це породжує, і як ви у своєму законопроекті пропонуєте унеможливити їх появу?

— Дійсно, у нас в чинному положенні Цивільного кодексу передбачено, що відумерла спадщина переходить до комунальної власності територіальної громади за місцем відкриття спадщини. А це на 95% — місце останнього проживання власника. Отут виникають проблеми.

Бо земельна ділянка може бути розташована, наприклад, в Чернігівській області, а її власник проживав у Києві. Якщо він помер, то право на отримання землі до комунальної власності має не сільська рада в Чернігівській області, а Київська міська рада. Але остання може не знати про наявність такої земельної ділянки, на яку має право претендувати.

Відсутність відповідної інформації призводить до того, що названа ділянка не оформляється роками і вважається нічийною. Крім того, ну навіщо київській громаді земельний пай на Чернігівщині? Земля має служити тій територіальній громаді, на території якої вона розташована. За Конституцією земля є матеріальною основою місцевого самоврядування.

Тому ми пропонуємо докорінно змінити ситуацію і встановити, що земельна ділянка та інше нерухоме майно, яке на ній розташоване, в разі відсутності спадкоємців має переходити до комунальної власності тієї територіальної громади, де розташоване це майно. На наш погляд, це абсолютно логічно. І в результаті розширить матеріальну базу місцевого самоврядування.

— Щоб зайнятися вирішенням проблеми відумерлої спадщини, треба дізнатися про її появу. Тож як місцеві органи влади отримують інформацію про наявність відумерлої спадщини і як мають у відповідності до вашого законопроекту отримувати її в подальшому?

— З цим дуже велика проблема. Для того, щоб орган місцевого самоврядування звернувся до суду, йому треба довести, що власник земельної ділянки помер і що немає спадкоємців. Ці відомості містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану і в Спадковому реєстрі. Але права на отримання інформації в цих реєстрах у органів місцевого самоврядування немає. І вони отримують її, хто як може. Хтось через прокуратуру шукає, хтось діє іншими шляхами. Але прямої норми, яка б зобов’язувала  органи, що ведуть ці реєстри, надавати інформацію органам місцевого самоврядування, у нас  нема.

Хоча мені це видається дуже дивним, бо всі зазначені реєстри ведуться в електронній формі. Також в електронній формі ведуться Державний земельний кадастр і Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, які містять інформацію щодо наявності землі, іншого нерухомого майна відповідної особи.

На наш погляд, необхідно просто налагодити взаємодію в електронному вигляді між цими реєстрами, щоб, образно кажучи, машина сама шукала те майно, яке є відумерлою спадщиною, і надавала інформацію органам місцевого самоврядування. Технічно зробити це можливо.

Крім того, треба надати органам місцевого самоврядування право отримувати від державних реєстрів необхідну інформацію про смерть особи і про те майно, яке їй належало.

— Скільки часу за чинним законодавством витрачається для того, аби юридично оформити відумерлу спадщину? Чим це загрожує її орендарям?

— Чинний закон встановлює, що заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана тільки через рік після смерті її власника. Тобто, шість місяців дається спадкоємцям для того, щоб вони подали заяву про прийняття спадщини, і ще шість місяців – це люфт для тих спадкоємців, які не встигли цього зробити.

Крім того, певний час забирає судовий розгляд справи, це щонайменше кілька місяців. І процедура реєстрації права власності територіальною громадою також потребує певного часу.

Все це ускладнює роботу орендаря. Увесь цей час він не знає, кому сплачувати орендну плату, у нього виникають питання щодо виконання інших положень договору оренди.

Якщо договір оренди не укладений чи закінчився термін його дії, то поновити його теж неможливо, адже орендодавець відсутній. І юридично орендарі, які де-факто використовують ділянку, стають правопорушниками.

Тому потрібен якийсь механізм оформлення орендних відносин, коли людина померла, а спадкоємці – чи територіальна громада – у свої права ще не вступили. І ми пропонуємо, щоб на цей період сільська, селищна чи міська рада, де розташовані ці ділянки, могли б надавати їх самостійно в оренду. А потім, коли вже спадкоємці з’являться, такий тимчасовий договір оренди має припиняти свою дію.

— Чому місцеві органи влади дотепер часто заплющують очі на відумерлу спадщину, всіляко уникають її юридичного оформлення?

— Причини тут дуже різні. По-перше, вони часто просто не мають інформації про відумерлу спадщину. По-друге, для того, щоб подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, треба сплачувати судовий збір. Це теж для місцевих рад проблема, особливо, в невеликих населених пунктах, бо вони мають переважно порожні бюджети. Іноді сільські голови просто не хочуть возитись із судовою тяганиною.

І бувають, на жаль, неприємні ситуації, пов’язані із зловживанням деяких органів місцевого самоврядування. Трапляється, що вони дійсно заплющують очі і «втемну» домовляються про використання цих ділянок певними особами, при цьому гроші йдуть не до бюджету, а до чиєїсь кишені. Все це незаконні дії, навіть більше – вони мають ознаки злочину. Але ця ситуація може тривати роками.

— Часто власники земельних ділянок набираються боргів і за життя не встигають розрахуватися з ними. Тож чи можуть кредитори нарівні з місцевими органами влади ініціювати пошук відумерлої спадщини?

— Дійсно, така проблема існує. Вона зачіпає банки, інших кредиторів. І в тому, щоб відумерла спадщина нарешті знайшла свого нового власника, якраз найбільше зацікавлений саме кредитор. Бо йому з кимось потрібно вирішувати питання про виконання обов’язків.

За Цивільним кодексом, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, має розрахуватись з кредиторами (звичайно, якщо борг не становить більше вартості цього майна). На даний час кредитори позбавлені можливості самостійно ініціювати питання в суді про визнання спадщини відумерлою. Іноді буває, що вони навіть звертаються до органів місцевого самоврядування, але ті нічого робити не хочуть.

Ми пропонуємо нову норму. На наш погляд, було б логічно, аби кредитор теж міг подавати вказану заяву до суду, але відумерле майно все рівно переходило б до комунальної власності. На мою думку, таке ж право доцільно надати орендарям інших ділянок земельного масиву.

Це зекономить кошти бюджету на судові витрати, та й підштовхне органи місцевого самоврядування до належного виконання своїх обов’язків.

— На якому етапі перебуває ваш законопроект і якою вам видається його подальша перспектива?

— Законопроект розроблений, ми детально обговорювали його положення у середовищі органів місцевого самоврядування, органів земельних ресурсів, аграрних підприємств, фермерів. Текст його готовий і зараз він готується до реєстрації у Верховній Раді України.

Щодо перспектив, то я думаю, що питання відумерлої спадщини у тому чи іншому вигляді обов’язково буде вирішено найближчим часом. Це питання вже явно перезріло. Якщо взяти цифру в  майже 1 млн. гектарів сільськогосподарських земель, які можуть вважатися відумерлою спадщиною, то навіть за середнього розміру орендної плати у 750-800 грн. за гектар бюджети територіальних громад зможуть щорічно отримувати близько мільярда гривень. Для них це дуже суттєве фінансове поповнення.

Багато наявних проблем, пов’язаних із відумерлою спадщиною, які криються у недосконалому законодавстві, сподіваюсь, будуть найближчим часом зняті. Тому новий закон дійсно потрібен для всіх, хто обстоює державницькі позиції в земельних питаннях.

Михайло ВЕРНИГОРА,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань



загрузка...

Читайте також

Коментарі