Спільно з Реанімаційним пакетом реформ (РПР) ми досліджуємо, які зміни відбуваються в державі, а які ще мають відбутися – і чому. Цього разу голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко розповів Platfor.ma про те, чому Україна не може виконувати деякі пункти Мінських домовленостей, а Конституція має бути важлива для кожного українця.

***

– Минулого тижня Конституційний суд України схвалив законопроект президента щодо внесення змін до Конституції, який стосується реформування місцевого самоврядування та організації місцевої виконавчої влади. Як ви оцінюєте цей процес?

– Це рішення цілком прогнозоване і очікуване, тому що на цьому етапі від Конституційного суду вимагається оцінка відповідності лише двом статтям Конституції – 157 та 158. Тобто чи все в порядку з процедурою внесення та розгляду законопроекту та чи не звужуються ним права та свободи громадян. Цей законопроект прямо цього не зачіпає та не регулює. Я не знаю, чи виникала в Конституційному суді дискусія з приводу того, що ми сьогодні маємо де-факто воєнний стан. Ми маємо на нашій території окупантів та бойові дії, і у зв’язку з цим багато експертів звертали увагу на те, що не можна вносити зміни до Конституції в таких  умовах. На мою думку, Конституційний суд мав би це проаналізувати. Тим не менше, у висновку він посилається на формально юридичні обставини – воєнний стан не введений, значить перешкод для внесення змін до Конституції нема.

– А насправді це серйозна проблема?

– Це спірне питання. Пряма юридична відповідь очевидна – воєнного стану немає, а значить усе нормально. Але треба брати до уваги і політичний аспект. І тут є дві сторони: з одного боку кажуть, що ніби в нас є воєнні дії і є окупанти, а з іншого – ці воєнні дії і ця окупація якраз спрямовані на те, щоб  Україна не проводила реформи. Тому, якщо ми відмовляємося вносити зміни до Конституції, то ми автоматично програємо війну. Я вважаю, що цього робити не можна.

Інше питання – треба дивитися на зміст законопроекту, але це вже не до Конституційного суду. Він уже виконав свою роботу, і тепер право розглядати законопроект отримала Верховна рада. Тепер треба звертати увагу на те, що робиться там. Я вважаю, що законопроект потрібен, але в нього треба внести цілий ряд змін. Тим більше що на робочій групі Конституційної комісії був дещо інший варіант, на мій погляд, більш досконалий. Я не знаю, коли саме внесли зміни, але це сталося  в останній момент перед внесенням його до Верховної ради. Я не був учасником тих розмов і дискусій, я не є членом Конституційної комісії, не маю ніякого відношення до президента. На жаль, представники президента знову, як і минулого року,  так і не пояснили громадськості, чому вибрали такі, а не інакші варіанти. Зокрема, чому поміняли деякі конкретні прямі варіанти конституційного регулювання на двозначні та завуальовані.

– Про які варіанти йдеться?

– Вони, звісно, не дуже принципові, але будь-яка неоднозначність в Конституції  рано чи пізно вилізе боком. Наприклад, у статті 140 надається перелік органів місцевого самоврядування в громаді, але там не згадується голова громади. Але в статті 144 згадується, що голова громади видає акти місцевого самоврядування. Тут є пряма суперечність: якщо такого органу немає в переліку, значить він не може видавати акти. Він може лише як посадова особа підписувати рішення ради або рішення виконкому. Якщо ж він видає власні акти відповідно, то просто мусить бути в переліку згаданих органів.

– Як думаєте, це недоопрацювання чи спеціально допущена неточність?

– Я не знаю. Я ж кажу, що ніхто не пояснив. Яка логіка, чому поміняли? Питання у мене виникли аж до 17 пунктів. Я бачу, як можна точніше і якісніше виписати норми, не міняючи змісту самого законопроекту. Окрема дискусія стосується 18 пункту перехідних положень – це новий пункт. Відповідно до нього, особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей  регулюються окремим законом. З формальної юридичної точки зору ніби все правильно, тільки є один нюанс – якщо це перехідні положення, то треба визначити до якого часу вони діятимуть. Скажімо, до виведення іноземних військ, до відновлення контролю за кордоном України в Донецькій та Луганській областях, до відновлення  правового порядку тощо. Зрозуміло, що до виконання цих умов ніякого місцевого самоврядування, тим більше з розширеними повноваженнями, там бути не може.

– Тепер цим має зайнятися Верховна рада. Які шанси, що цю й інші неточності виправлять?

– Верховна рада може це зробити. Інша проблема в тому, що багато політиків і експертів аналізують саме цей пункт перехідних положень не з юридичної точки зору, а з політичної. І вони говорять про те, що це свідчить про реалізацію президентом 11-го пункту Мінських домовленостей з усіма примітками до нього (пункт про необхідність змін до Конституції щодо децентралізації. – Platfor.ma). І, на жаль, президент у своїх виступах сам це підтверджує.

З правової точки зору я цього не розумію. 11-й пункт є нікчемним. Його не можна було взагалі підписувати, а тим більше його не можна виконувати. Ніхто не має права взяти зовнішні зобов’язання про зміну  Конституції України. Я не знаю, про що думали ті, хто його підписував, але я точно розумію, що президент повинен жити за Конституцією. Він може проявити ініціативу внести зміни до неї, але робити це через Мінські домовленості абсурдно.

– Але в іншому випадку ми порушуватимемо Мінські домовленості, хіба ні?

– Через те, що президент сам на це посилається, багато оглядачів кажуть, що він збирається виконувати всі примітки до 11 пункту – а це дійсно страшні речі. Там ідеться про те, що суди на території Донецької та Луганської областей будуть недержавними, а муніципальними, про те, що прокуратуру будуть призначати фактично бойовики і так далі. Політики та експерти говорять що юридичний аспект тут нікого не цікавить, вони вважають, що треба бути принципово проти, адже це несе загрози.

– А перед ЄС ми маємо забов’язання провести цю реформу?

– Прямих зобов’язань перед ЄС немає. Є тільки рекомендаційне рішення Ради Європи ще від грудня 2010-го року, коли в Україні в неконституційний спосіб була змінена Конституція. Тоді парламентська асамблея Ради Європи в своєму рішенні  рекомендувала Україні провести  реформу в легітимний, визначений самою Конституцією спосіб. Цього ми так і не виконали.

– Який варіант гірший: що цей законопроект взагалі не проголосують чи що проголосують його таким, яким він є зараз?

– Важко порівняти, який варіант гірший. Обидва мають негативні наслідки.

– В обох випадках це свідчитиме про небажання влади проводити реальну реформу?

– Поведінка президента уже стверджує про те, що він не вважає реформу децентралізації  чимось важливим. Такі висновки я роблю з його заяв. І це дуже ризиковано, це тривожний сигнал. Це також пояснює, чому президент цілий рік не вносив законопроект про децентралізацію. Замість того, щоб сісти в експертному середовищі, узгодити та доопрацювати його, він тягнув. Тепер виявляється, він чекав строку, коли треба буде виконувати Мінські домовленості. Якщо це так, то це дуже сумно.

– Реформу місцевого самоврядування планували запустити до місцевих виборів, що відбудуться цієї осені. Ми ще встигаємо це зробити?

– За цим законопроектом вибори будуть проводитися повністю за існуючою адміністративно-територіальною системою, ще не запроваджуються виконкоми районних та обласних рад. Усе це буде аж після наступних чергових виборів, які мають бути проведені в жовтні 2017-го року. Тобто фактично все відкладається на три роки. Тому з голосуванням саме цього законопроекту можна не спішити.

– Чи вистачить депутатам політичної волі, щоб внести суттєві правки в президентський законопроект?

– Я чув, що декілька фракцій категорично проти – це «Самопоміч» і «Радикальна партія». Раніше «Батьківщина» виступала категорично проти, тепер їх взагалі не чути. Вони проголосували за направлення законопроекту в Конституційний суд, але поки не зрозуміли, чи змінили вони точку зору.

– Схоже на те, що дискусія буде запеклою.

– Я думаю, що однозначно буде дуже палка дискусія. Власне, через ці політичні непорозуміння її градус постійно підіймається.

– Які ще зміни мають бути внесені до Конституції?

– Багато чого. Крім законопроекту про децентралізацію зараз у Верховній раді є ще один про депутатську недоторканність. На обидва є позитивні висновки Конституційного суду, але обидва треба доопрацьовувати. Вони не мали би бути прийняті в такій редакції, в якій є вони сьогодні.

Третім президент обіцяє законопроект про внесення змін до закону про судову владу. Але я б не хотів прогнозувати, яким він буде, тому що в Конституційній комісії  одні розмови, а президент може внести щось зовсім інше.

– Мені часом здається, що людям розмови про конституційну реформу ні про що не говорять. Чому вона така важлива для кожного з нас?

– Якщо у нас нормальна правова держава, то ми повинні жити за Конституцією – саме тому це важливо. У нас деякі політики (та й громадяни також) вважають, що на закон можна не звертати уваги. Тоді зрозуміло, що вони цією реформою не переймаються.

– У нас люблять посилатись на те, що Конституція недосконала…

– Так не буває. Конституція або є, або її немає. Сьогодні вона недосконала для одних, завтра внесуться зміни – і вона стане недосконалою для інших. Це означає, що закон не буде виконуватись ні зараз, ні тоді. Конституційну реформу треба починати взагалі з того, щоб  точно виконувати діючу Конституцію. Це мав би бути  перший крок, якщо ми хочемо стати більш конституційно врегульованою країною. Якщо ми цього не робимо – значить ми заперечуємо майбутній конституційний правовий режим також.

джерело: reforms.platfor.ma



загрузка...

Читайте також

Коментарі