24 липня на своїй сторінці у Фейсбуці заступник міністра соціальної політики Віктор Іванкевич виклав власні аргументи на користь якнайскорішого ухвалення внесеного 20 травня ц.р. на розгляд Верховної Ради України народними депутатами Володимиром Гройсманом, Людмилою Денісовою та Михайлом Папієв доопрацьованого проекту Трудового кодексу України (реєстр. №1658).

Можна було б не вдаватися до публічної полеміки, обмежившись викладенням заперечень у звичний спосіб на сторінці пана Іванкевича у Фейсбуці. Як це, до речі, й зробило чимало користувачів мережі, повз увагу яких не пройшли досить тенденційні й однобокі розмірковування високопосадовця. Але 28 липня цей, з дозволу сказати, аналіз чергового проекту Трудового кодексу України, який, як і попередні, має чітке спрямування на утиск прав найманих працівників і розв’язання рук роботодавцям, без посилання на автора з’явився на сайті Міністерства соціальної політики України, отримавши таким чином статус офіційної позиції державної установи. Тому Конфедерація вільних профспілок України вважає своїм обов’язком вступити у дискусію з приводу цього документу.

Уже перші твердження є, м’яко кажучи, нещирими та нечесними, бо жодне з них не підкріплене посиланням на статті проекту ТКУ. Тому виникає слушне запитання, чи прочитав сам автор уважно цей документ до кінця, як він рекомендує «кожному, хто сьогодні огульно критикує новий проект Трудового кодексу»?

У матеріалі стверджується, що «місія нового Трудового кодексу полягає не у посиленні регулювання трудових відносин, а у полегшенні цього процесу та спрощенні процесів наймання і використання трудових ресурсів». Проте бере сумнів, що кожен найманий працівник і навіть роботодавець взмозі ретельно вивчити такий об’ємний документ, яким є проект ТКУ. Адже він складається із 398 статей і прикінцевих та перехідних положень. А між тим його норми матимуть безумовний вплив на 25 млн працездатного населення України.

Доопрацьовуючи проект Трудового кодексу, автори навіть не поцікавилися технічними коментарями МОП на попередню його редакцію, в яких зокрема говориться: «деякі статті доволі довгі, що робить їх складними для розуміння. Рекомендується… використовувати просту мову та викладати текст короткими реченнями». Але навіть якщо не звертати уваги на обсяг документа і допустити, що з ним легко й просто впорається будь-який найманий працівник, автор аналізу чомусь «не помітив» таких очевидних загроз для трудівників, які містить не одна стаття проекту. Назвемо лише деякі з них.

Приміром, ст. 12 проекту ТКУ надає роботодавцям широку одноосібну владу на ухвалення нормативних актів у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень. Закріплюючи за роботодавцями це право, проект кодексу тим самим надає їм можливість уникати колективних переговорів.Запропонована норма суперечить чинному нині законодавству.

Згідно зі ст. 37, роботодавець може покласти на працівника виконання додаткових обов’язків, якщо обсяг роботи, на його думку, не забезпечує повної зайнятості. За ці додаткові обов’язки працівникові пропонується лише доплата за домовленістю сторін та й то, якщо додаткова робота виявиться вище оплачуваною за основну.

А ст. 68 взагалі надає роботодавцевіправоу разі простою за домовленістю з іншим роботодавцем тимчасово переводити працівника за його згодою на роботу до іншого роботодавця. Не важко здогадатися, щов наших реаліяхтаке переведення буде примусовим, бо працівникові доведеться дати згоду, аби не втратити роботу.Та й строк цей може бути безкінечним, адже його термінів проект ТКУ не встановлює.

Як перспективна норма для найманих працівників, подається можливістьвиконання роботи вдома. Цікаво, чи й там виконуватиметься ст.30 проекту ТКУ, за якою роботодавець має право здійснювати контроль за виконанням працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів (аудіозаписів, відеоспостереження, перевірки електронної пошти тощо)?

Особливо цікавою є новація, яка, за словами автора, матиме «позитивний вплив у питаннях регулювання трудових відносин. Зокрема: збільшення тривалості щорічної основної відпустки з 24 до 28 днів». Їй, безсумніву, порадіють працівники, зайняті у важких і шкідливих умовах, та інваліди ІІІ групи, адже їхня щорічна відпустка подовженої тривалості, згідно зі ст. 171,буде меншою від основної мінімальної. Бо п. 3 ст. 171 чітко визначено основну відпустку подовженої тривалості «працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів, ‑ тривалістю 26 календарних днів». На такий же термін відпочинку «розщедрилися» автори законопроекту й для інвалідів ІІІ групи.

Щоправда ст.199тепер надає право роботодавцеві відправити будь-кого у відпустку без збереження заробітної плати на строк до трьох місяців та ще й невідомо скільки разів на рік. Це фактично повністю розв’яже руки роботодавцям і узаконить використовувані ними й зараз, але всупереч закону, неповні робочі тижні та місяці. Згідно зі ст. 84 чинного Кодексу законів про працю, строк такої відпустки зараз не повинен перевищувати 15 календарних днів на рік.

Проект ТКУ вводить і нові правила діяльності комісії по трудових спорах. Зокрема, рішення має ухвалюватися лише за згодою всіх членів комісії, які беруть участь у її засіданні. У разі незгоди хоча б одного з членів комісії, рішенням, що пропонується до прийняття, вважається неприйнятим (ст. 389). Ця норма робить взагалі недоцільним функціонування комісії як інституції для врегулювання трудових спорів, оскільки вона формується з однакової кількості представників роботодавців і працівників. До того ж хоча рішення комісії і є обов’язковим для сторін, проте підлягає тільки добровільному виконанню (ст. 392). На неприйнятність подібної норми звертали увагу експерти МОП ще у 2009 році. Але для авторів нашого чергового проекту ТКУ, певне, вони – не авторитет.

Не зможуть вплинути на роботодавця у цьому та іншому випадках і профспілки, бо майже всі норми чинного Кодексу законів про працю України і законів, що регулюють відносини профспілок з роботодавцями, автори доопрацьованого проекту ТКУ не знайшли за потрібне до нього включити. Це заздалегідь ставить у дискримінаційне та залежне становище пересічного працівника, порушує статтю 22 Конституції України, яка визначає, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих  прав і свобод.

Усуваються профспілки та послаблюється їхня роль і в погодженні на звільнення працівників. Згідно з проектом Кодексу, погодження профспілки на звільнення працівників потрібне лише у разі його скорочення (ст. 86), стану здоров’я, що підтверджується відповідним медичним висновком, та  недостатньої кваліфікації, яка підтверджується результатами атестації, іншими доказами (п. 1,2 ч. 1 ст. 93). На звільнення з усіх інших підстав, передбаченихст.  92-97 проекту ТКУ, серед яких «невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків», «виявлена невідповідність працівника займаній посаді», «нез’явлення працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності», «розголошення комерційної таємниці» тощо – згода профспілки взагалі не потрібна. Це суттєво знижує роль профспілок, надає безмежну владу роботодавцям і послаблює, а не посилює, як стверджується в аналізі Мінсоцполітики, «роль інституційних механізмів, таких як соціальний діалог».

Однією із позитивних новацій називається і встановлення «додаткових гарантій для вагітних жінок, зокрема, за ними зберігається середній заробіток за час проходження медичного огляду, пов’язаного з вагітністю». При цьому чомусь «забувають» навести дискримінаційні для представниць прекрасної статі пропозиції, які закріплює проект ТКУ. А між тим ст. 108 дозволяє роботодавцям звільняти одиноких матерів, які мають дітей віком до 15 років, на загальних підставах у разі невиконання або неналежного виконання ними трудових обов’язків, прогулу, розголошення комерційної або іншої захищеної законом інформації тощо. А згідно зі ст. 291,жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучати до роботи у нічний час, надурочно, у вихідні, державні і релігійні свята. Згідно з чинним законодавством,цього робити неможна.

«Вкрай життєво-важливим для такого Кодексу», вважає автор, є визначення «понятійний апарат трудового законодавства». Певне, до нього він відносить і визначення терміну «роботодавець». Але зі ст. 23 не зрозуміло, кого насправді законотворці вважають роботодавцем – власника, уповноважену ним особу, чи «підприємство, установу, організацію»?

Єдине з чим у Конфедерації вільних профспілок України повністю згодні з автором аналізу чергового доопрацьованого проекту ТКУ, так це з тим, що «цей перелік нововведень не є вичерпним і можна ще довго розповідати про всій його новації».

Лише хотіли б нагадати пропозиції, висловлені у травні 2012 р. у прес-центрі «Главкому» тодішнім провідним експертом Центру імені О.Разумкова, а нині міністром соціальної політики Павлом Розенком. Вони слушні й зараз, тому наводимо їх дослівно:

«По-друге, проект Трудового кодексу має бути оприлюднений у ЗМІ, починаючи з газет загальнонаціонального рівня і закінчуючи офіційним оприлюдненням його в інтернеті.

По-третє, мають бути проведені парламентські слухання, де до виступів потрібно долучити не народних депутатів, а експертів, представників незалежних профспілок та роботодавців, щоб почути думку фахівців, кваліфікованих експертів з цього питання.

По-четверте, необхідно, щоб голова Верховної Ради негайно спрямував проект нового Трудового кодексу до Міжнародної організації праці, членом якої є Україна, вона має дати свій висновок. Без нього прийняття Трудового кодексу є неможливим сьогодні».

Сподіваємося, що пан міністр не забув тодішніх своїх рекомендацій і нині уже на державній посаді докладе всіх зусиль, щоб їх виконати.

Беtryu

Ми запропонували кілька цитат із виступів Павла Розенка стосовно проекту Трудового кодексу. Вони явно різняться між собою і чітко видно, що думки автора залежать від того, яку посаду він обіймає – державного службовця чи  незалежного експерта. Така еволюція наших публічних людей – досить красномовна, тому пропонуємо користувачам Інтернету доповнити нашу таблицю, виклавши інші цитати Павла Розенка у своїх коментарях на нашій сторінці у Фейсбуці.

джерело: kvpu.org.ua



загрузка...

Читайте також

Коментарі