Восени Україна планує розпочати широкомасштабну адміністративно-територіальну реформу. Внаслідок її проведення зі звичних для нас назв адміністративно-територіальних одиниць – областей, районів, міст, селищ та сіл – у вжитку залишаться лише райони. Втім, справа не обмежиться лише запровадженням нових назв територіальних одиниць. Докорінно має змінитися не лише адміністративно-територіальний устрій держави, а й чинна система управління справами суспільства. Вона, зокрема, передбачає максимальну децентралізацію влади, формування територіальних громад на принципово нових засадах, передачу додаткових повноважень місцевим органам влади.

За задумом авторів адміністративно-територіальної реформи, усе це має суттєво поліпшити якість адміністративних послуг, підвищити ефективність та оперативність роботи управлінського апарату, забезпечити повноту функціонування окремих територій і країни в цілому, поліпшити якість життя українського населення, прискорити реалізацію економічних та політичних реформ.

Як адміністративно-територіальна реформа позначиться на ситуації в сільській місцевості, де мешкає близько третини наших співгромадян, на започаткованій в попередні роки земельній реформі? Про це говоримо з головним юридичним радником Проекту USAID «АгроІнвест» Павлом КУЛИНИЧЕМ.

— За яким принципом у відповідності до вимог адміністративно-територіальної реформи формуватимуться територіальні громади, і чим принципово вони відрізнятимуться від нинішніх?

— Проведення адміністративно-територіальної реформи має на меті істотно підвищити якість життя населення, в тому числі, сільського, шляхом формування крупніших територіальних громад на засадах добровільного об’єднання територій, людських, фінансових, природних та інших ресурсів нинішніх територіальних громад сіл, селищ та міст. Органи місцевого самоврядування повинні мати не декларативну, а реальну владу, реальні повноваження. Адже ще у 1998 році Україна приєдналася до Європейської хартії місцевого самоврядування, яка передбачає організацію місцевого самоврядування на засадах його повсюдності та субсидіарності.

Принцип повсюдності місцевого самоврядування означає, що воно має охоплювати всю територію країни, а принцип субсидіарності гласить, що органи місцевого самоврядування територіальних громад (комун тощо) мають самі вирішувати всі питання місцевого життя, за винятком тих, які можуть бути вирішенні лише на вищих щаблях публічної влади – національному, регіональному чи районному.

Настав час для впровадження принципів цієї Хартії і в життя нашої держави. Що для цього потрібно окрім законодавчого закріплення згаданих повноважень? Необхідна концентрація фінансових та інших ресурсів, які зараз розпорошені по селах та інших дрібних населених пунктах. Тому проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України», який нещодавно був зареєстрований Президентом України у Верховній Раді, пропонує надати територіальній громаді інших рис. І створити «спроможні територіальні громади».

За чинним українським законодавством, територіальними громадами є громади села, селища і міста. І вони поширюють свою владу, відповідно, лише на територію сіл, селищ і міст. Це становить приблизно 4-5% всієї території України.

Водночас у європейських розвинених країнах в основу організації влади покладений принцип повсюдності місцевого самоврядування. А основою місцевого самоврядування є реальні владні повноваження громад. Через те, що в Україні такі принципи не запроваджені, ми маємо багато негараздів.

 

— Якими повноваженнями адміністративно-територіальна реформа наділятиме спроможні територіальні громади, і як їх реалізація позначиться на соціально-економічному розвитку сільських територій, на рівні та якості життя сільського населення?

— Чинна Конституція України передбачає, що територіальна громада – це сукупність громадян, які проживають на території села, селища чи міста. Тепер пропонується покласти в основу цього поняття територію з відповідними людськими та іншими ресурсами.

За задумом авторів реформи, спроможні територіальні громади утворюються шляхом добровільного об’єднання дрібних територіальних громад сіл, селищ та міст. Вони наділятимуться повноваженнями вирішувати переважну більшість питань соціального розвитку та життєдіяльності громадян не лише в межах населених пунктів, а й за їх межами. Функції місцевого самоврядування здійснюватимуть ради новостворених громад, які діятимуть замість сільських, селищних та міських рад. На районному та регіональному рівнях місцевого самоврядування діятимуть районні та регіональні ради, які, на відміну від нинішніх районних і обласних рад, створюватимуть виконавчі комітети для вирішення спільних питань територіальних громад у межах району та регіону.

Водночас органи державної влади суттєво обмежуються у вирішенні питань життєдіяльності територіальних громад. Зокрема, в рамках конституційної реформи будуть ліквідовані районні і обласні державні адміністрації як органи виконавчої влади, що здійснюють таку владу від імені держави. Їх повноваження будуть розподілені між районними і регіональними (бо області трансформуються в регіони) радами (їх виконавчими комітетами), а також між радами спроможних територіальних громад.

Також має бути проведена ревізія податкового законодавства, аби частину податкових надходжень спрямувати в бюджети територіальних громад для фінансового забезпечення здійснення ними нових владних повноважень.

— Як реалізація адміністративно-територіальної реформи зачепить інтереси власників землі, включаючи й ту, що використовується для товарного сільськогосподарського виробництва?

— Це зачіпає широкий спектр питань розвитку земельного законодавства. Річ у тому, що Конституція змінює адміністративно-територіальний устрій. Тепер уся територія України перебуватиме у віданні територіальних громад. Це значить, що ми маємо чітко визначити межі дії повноважень їх органів влади.

Про що йдеться? Межі районів на сьогодні чітко визначені. Відтак можна з упевненістю сказати, на яку саме територію поширюються повноваження районної влади. Подібне можна сказати і про область. І хоч вона тепер називатиметься регіоном, її межі також чітко визначені і ніхто їх змінювати не буде. Отож достеменно ми знатимемо, на яку територію поширюватимуться повноваження регіональних органів влади.

З територіальними громадами все набагато складніше. Як на мене, автори адміністративно-територіальної реформи деякі аспекти просто не взяли до уваги, а вони здатні в перспективі породити значні проблеми.

— Про які аспекти йдеться, і які загрози ви вбачаєте?

— Почну з постанови Кабінету Міністрів від 8 квітня 2015 року «Про затвердження методики формування спроможних територіальних громад». Її було розроблено для реалізації Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». І в цій постанові зазначено, що межі території спроможної територіальної громади визначаються за зовнішніми межами юрисдикції рад територіальних громад, що входять до її складу.

Скажу простіше – територія спроможної територіальної громади має включати території територіальних громад, що входять до її складу, і бути нерозривною. Та от біда — ці території включають лише території населених пунктів. Якщо створиться спроможна територіальна громада з власною територією, то автоматично в цей момент припиняють існування території наявних на сьогодні територіальних громад сіл, селищ і міст. Вони перестають бути адміністративно-територіальними одиницями.

Ідемо далі. Є сільська рада, селищна і міська. Їх повноваження обмежуються територією населеного пункту і, натякає постанова Кабінету Міністрів, територією за межами населених пунктів. Проте, на жаль, вона залишається не визначеною. Я це стверджую, базуючись на нашій практиці. Отож виникає питання – як за таких обставин, особливо в сільській місцевості, визначати територію спроможної територіальної громади?

— Але ж території, на які поширювалися повноваження сільських рад, склалися ще за радянських часів. Що відтоді змінилося?

— Тоді території сільських рад визначалися межами землеволодіння колективних сільськогосподарських підприємств. Але з часом їх не стало. На місці колишніх колгоспів та радгоспів з’явилися суб’єкти господарювання ринкового типу. Вони дробилися, об’єднувалися, розпадалися, знімалися з реєстру. Приходили агрохолдинги і орендували землю в селян. Тому попередній територіальний поділ в сільській місцевості фактично зруйнувався.

Зараз ці межі треба відновлювати. Це дасть можливість визначити зовнішні межі земель спроможних територіальних громад. Щоб  знати, принаймні, де закінчуються повноваження ради однієї територіальної громади і де починаються повноваження ради іншої територіальної громади.

У Верховній Раді вже зареєстровано кілька законопроектів щодо посилення ролі сільських, селищних і міських рад у розпорядженні землями за межами населених пунктів. Один із них, напевно, буде прийнятий. Він готується профільним парламентським комітетом до першого читання.

Законопроект передбачає, що повноваження сільських, селищних і міських рад будуть поширені й на землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів. Причому ці землі майже повністю будуть передані у комунальну власність відповідних громад. Ухвала такого закону дозволить суттєво спростити формування ключового ресурсу розвитку всіх територіальних громад, особливо сільських — землі, повноправним господарем якої буде територіальна громада. Однак земля територіальної громади знаходитиметься виключно в її межах, які потрібно ще визначити: спочатку у землевпорядній документації, потім закріпити на місцевості та, нарешті, зареєструвати в Державному земельному кадастрі. На все це потрібні чималі кошти.

— Чи враховує адміністративно-територіальна реформа особливості сільських населених пунктів?

— У нас одна спроможна територіальна громада може включати до 10 дрібних сіл. Тому врахувати особливості кожного буде складно. А все тому, що відповідні механізми в адміністративно-територіальній реформі не закладаються. Принаймні, я їх не бачу.

Наприклад, жителі села вже не становлять територіальну громаду, отож вже не зможуть зібратися на сході для вирішення того чи іншого питання, яке стосується їх життєдіяльності. У такому разі їм доведеться повністю покладатися на раду спроможної територіальної громади. Але де гарантія, що вона візьме його до уваги?

Згідно з уже згадано урядовою постановою від 8 квітня 2015 року, відстань від населених пунктів до адміністративного центру за наявності доріг із твердим покриттям може складати 20-25 км. Питання – чи здатен буде орган влади, географічно дуже віддалений від окремих сіл, в деталях відчувати потреби їх жителів? Особисто я в цьому не впевнений. А адміністративно-територіальна реформа, за задумом її розробників, якраз і передбачає наближення влади до потреб населення, підвищення ефективності її дій.

Очевидно, потрібно подумати про те, щоб надати жителям усіх сіл змогу визначати проблеми, з якими вони стикаються, а по можливості – і вирішувати їх самостійно, не очікуючи на рішення рад спроможних територіальних громад. Принаймні, мати можливість їх юридично позначати і передавати на розгляд місцевих органів влади.

— Чи не ускладнить адміністративно-територіальна реформа і без того непрості питання щодо реєстрації земель сільськогосподарського призначення?

— Поки що реєстрація земельних ділянок здійснюється щонайнижче на районному рівні. Відтак жодних ускладнень у цьому питанні не передбачається.

Зараз проговорюється питання щодо передачі повноважень, пов’язаних з реєстрацією земель сільськогосподарського призначення, місцевим радам. Тут є певні переваги, але є й недоліки. Після об’єднання нинішніх громад в спроможні територіальні громади можуть виникнути певні проблеми. І вони будуть зумовлені відсутністю зовнішніх меж територій цих новоутворених громад. Тоді буде важко розібратися, чия це земля і чи має право здійснювати на ній свої повноваження рада тієї чи іншої спроможної територіальної громади.

Я не бачу, щоб українська влада, плануючи проведення адміністративно-територіальної реформи, усвідомлювала необхідність виділення коштів на проведення землевпорядних робіт. Вони потрібні для уточнення ліній проходження меж територій новостворених територіальних громад.

Це дуже важливо. Бо йдеться не лише про межі земельних ділянок, а й про межі поширення повноважень новостворюваних органів влади територіальних громад. Підкреслюю: конституційна реформа передбачає передачу значної частини владних повноважень від органів державної влади обласного та районного рівнів саме органам влади територіальних громад. Але без офіційного визначення меж територій спроможних громад реалізація переданих їм владних повноважень може істотно ускладнитися, спричинить прийняття радами громад нелегітимних рішень із земельних питань та викличе лавину земельних спорів.

— Як адміністративно-територіальна реформа позначиться на реалізації земельної реформи – вона її прискорить чи, навпаки, уповільнить її дію?

— Вона поліпшить якість земельної реформи. Бо багато повноважень, в тому числі, й таких, що стосуються розпорядження землями в межах і за межами населених пунктів, будуть вирішуватися органом влади, розташованим ближче до жителів, що складають населення територіальної громади. Відповідно, такий орган влади краще відчуватиме потреби цих жителів.

Разом з тим, якщо не будуть вжиті заходи щодо чіткого позначення меж новостворених спроможних територіальних громад, про що ми вже говорили, то земельна реформа може, навпаки, уповільнитися.

Тож настав час ухвалення відповідальних рішень. Головне тепер, аби вони були правильними і забезпечували дієвість адміністративно-територіальної реформи. А заразом – і земельної реформи.

Максим НАЗАРЕНКО,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

Читайте також: Система безоплатної правової допомоги не готова до впровадження — експерт



загрузка...

Читайте також

Коментарі