Як населення ставиться до ЗМІ, пропаганди та медіареформ в період конфлікту

В ситуації жорсткого протистояння України та Росії медіа залишаються одним із вагомих інструментів впливу на суспільну думку. Джерело отримання інформації пов’язано з тією сукупністю ідеологем, з якими погоджується людина. Переважна більшість українців сьогодні користується українськими засобами масової інформації. Проте залишається невелика частка тих, хто продовжує споживати російський інформаційний продукт. Близько 22% опитаних регулярно користуються і українськими, і російськими джерелами інформації.

Такі результати соціологічного опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО «Телекритика». 30 червня, ці результати було оприлюднено на брифінгу в «Укрїнформі», передає РНБО.

Опитування проводилося з 20 травня по 2 червня. Вибірка дослідження – повнолітнє неінституційне населення України, за винятком окупованого Криму. Території «ДНР» та «ЛНР» також охоплені опитуванням, проте через об’єктивну неможливість забезпечити випадковий відбір населених пунктів у межах цих районів інтерв’юери працювали у декількох доступних та порівняно безпечних містах. Таким чином дані з «ДНР/ЛНР» не є строго репрезентативними. Усього протягом польового етапу було опитано 2022 респонденти методом особистого інтерв’ю, без непідконтрольних територій обсяг вибірки складає 1894 респонденти. Максимальна похибка вибірки 3.45%.

Основні результати:

  • Користування українськими та російськими ЗМІ та ставлення до них у всіх регіонах України в ситуації військового протистояння:
  • 72% дізнається новини з переважно українських телеканалів та Інтернет-ЗМІ (43% тільки дивляться ТВ, 29% також користуються Інтернетом). 22% регулярно звертається і до українських, і до російських джерел інформації (з них 9% – тільки телеглядачі). 6% практично не цікавиться новинами з жодних із перерахованих ЗМІ.
  • Українські ЗМІ втрачають довіру аудиторії майже по всій Україні, крім Західного регіону. На Півдні, Сході та Центрі відсоток тих, хто сказав, що ставлення до українських мас-медіа з початку року у них погіршилось, переважає відсоток тих, у кого воно покращилось.  В цілому по Україні 65% респондентів не змінили своє ставлення, 19% погіршили та 11%  – покращили.
  • Російські ЗМІ втрачають довіру набагато сильніше, в тому числі на Сході та Півдні. Лише 1% опитаних по Україні відповіли, що з початку року вони покращили ставлення до російських ЗМІ, в той час як 60% – погіршили та 28% – не змінили.
  • Ставлення до цензури та пропаганди
  • В українців не склалось однозначного ставлення до цензури та пропаганди в засобах масової інформації. З одного боку, 56% опитаних повністю або скоріше погоджуються, що журналісти можуть робити пропагандистські репортажі в інтересах української держави (ще 22% не погоджуються та 21% не можуть відповісти).
  • 54% респондентів повністю або скоріше погоджуються, що журналістам можна критикувати українську армію (ще 24% не згодні та 21% не мають відповіді).
  • Ставлення до сторін конфлікту та підтримка меседжів російської пропаганди в різних регіонах України
  • Найбільшу підтримку у мешканців України мають наступні твердження: «Дiї української армiї на Донбасi -  це вiйна з Росiєю та проросiйськими террористами», «Причина бiльшої частини складнощiв, з якими зiткнулась країна, – це агресiя Росiї», «Подiї, що вiдбулись зимою 2014 року в Києвi – це народна революцiя», «Теперiшня влада в цiлому не здатна провести необхiднi для країни реформи».
  • Найменше українці підтримують твердження: «В Українi переслiдуються етнiчнi росiяни та росiйськомовнi громадяни», «Дiї української армiї на Донбасi -  це каральна операцiя проти власного народу», «Референдум на Донбасi вiдобразив дiйснi прагнення мiсцевих мешканцiв».
  • Якщо порівнювати підтримку різних тверджень між регіонами, помітно, що хоча в цілому українці поділяють скоріше проукраїнську точку зору на події, оцінка Майдану та військових дій на Донбасі є тим, що найбільше роз’єднує різні регіони країни, передусім Схід та Захід. Найменше відрізняються регіони за сприйняттям поточної ситуації в країні, особливо в критичному світлі (невіра у здатність влади провести реформи).
  • Позитивні твердження, що в перспективі здатні об’єднати країну – це підтримка необхідності миру навіть ціною компромісів з супротивником та надія на те, що з часом Україна стане на шлях розвитку та процвітання.
  • Російська точка зору на Майдан та війну на Донбасі в Україні не прижилась. Проте більш тонка пропаганда, спрямована на «розхитування човна», яка б грала на розчаруванні, зневірі людей у владі та реформах, втомі від війни, має шанси на успіх, оскільки попадає на сприйнятливий грунт.
  • Прозорість медіавласності
  • На думку опитаних, редакційну політику українських ЗМІ визначають передусім їх власники. 45% вважають, що найбільшою мірою на ЗМІ впливає власник, 21% – що це держава, 11% – що журналісти та редактори роблять це самі. Лише 4% сказали, що редакційну політику визначає передусім суспільство. 18% не мають певної думки з цього приводу.
  • Лише 19% опитаних вважають, що інформація про те, хто є реальним власником телеканалу, є повністю або скоріше доступна. 51% респондентів відповіли, що ці дані є скоріше або цілком недоступні, 28% не знають, доступні вони чи ні.
  • У суспільстві не склалось чіткого переконання про те, що потрібно знати, кому належить канал. 34% опитаних відповіли, що їм дуже або скоріше важливо знати реального власника телеканалів, які вони дивляться. Натомість для 40% це питання скоріше або зовсім не важливе. 25% не мають чіткої позиції з цього питання.
  • Найбільший відсоток тих, хто зміг назвати приватного власника – серед глядачів «5 каналу». 76% тих, хто дивиться «5 канал» хоча б раз на тиждень і знають, що він належить приватному власнику, спонтанно вказують на Петра Порошенка. На другому місці – телеканал «Україна». 42% назвали власником Ріната Ахметова. Наступний – канал «1+1» з 34% згадувань Ігоря Коломойського та «Інтер» з 30% тих, хто назвав Дмитра Фірташа. Всього 16% знають, що ICTV належить Віктору Пінчуку. Майже ніхто з тих, хто вважає Перший національний та «Громадське ТБ» приватними телеканалами, не має уявлення, комувони належать.
  • Користування місцевою пресою. Роздержавлення
  • Інформаційні потреби українців на локальному рівні в основному задоволені.32% респондентів відповіли, що їм цілком вистачає інформації про новини їх населеного пункту; ще 42% стверджують, що інформації скоріше вистачає. Лише 18% відчувають нестачу місцевих новин.
  • Основне джерело місцевих новин – так зване «сарафанне радіо»: 63% українців дізнаються про події їх населеного пункту від родичів, друзів, знайомих, сусідів, колег. На другому місці – місцеві телеканали, якими користуються 37% респондентів. На третьому місці з невеликим відривом – місцева преса, яка слугувала джерелом місцевих новин для 32% за останній місяць. Майже такий самий відсоток використовує Інтернет – звідти отримували інформацію 29% респондентів.
  • 36% тих, хто передплачував місцеву газету, 21% тих, хто її купував, та 25% тих, хто отримував її поштою безкоштовно, вважають, що її зникнення значно погіршить їх обізнаність про події їх населеного пункту.
  • 35% опитаних (серед тих, в чиєму населеному пункті є місцева газета) вважають, що для забезпечення об’єктивності та незалежності редакційну політику місцевої газети має визначати громадськість. Ще 32% переконані, що це мають робити журналісти та редактори. 14% лишили б цю функцію державі, і лише 4% – приватному власнику.

Рекомендуємо прочитати

В "ЛНР" снова едва не подорвали наблюдателей ОБСЕ

На оккупированном Донбассе боевики террористической организации "ЛНР" снова едва не подорвали 6 наблюдателей из миссии ОБСЕ....

Це може бути цікавим

Що почитати на травневі свята

Директор з маркетингових комунікацій "Читайка" та Bookzone запропонувала чотири невеликих романи, які легко підуть за пару вечорів....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Археологічні розкопки на Поштовій опинились під загрозою знищення

26 квітня на сайті Київської Міської Ради з'явилася петиція....