Щоразу коло проблем в аграрному секторі зростатиме, якщо їх вирішенням займатиметься винятково влада. На те є багато причин. Одна з них стосується гострої нестачі у владі кадрових, фінансових, технічних та інших ресурсів. Як доводить практика, часом знаходяться чиновники, які просувають свої інтереси, а за певну винагороду – інтереси тих людей, які цю винагороду їм забезпечують.


Така ситуація підживлює галузеву корупцію. Тож постає питання – як розірвати цей небезпечний ланцюжок, як при формуванні та реалізації аграрної політики враховувати інтереси всіх її учасників, включаючи й малих та середніх сільгоспвиробників, які забезпечують життєдіяльність сіл, добробут усіх, хто в них мешкає?


У розвинених країнах вже звичною практикою стала співпраця центральних та місцевих органів управління з галузевими громадськими організаціями. Вони не лише долучаються до розробки та втілення національних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, їм також передають окремі управлінські та контрольні функції за певними процесами.


Як це складається в українському аграрному секторі? Яку роль у ньому відіграють галузеві організації та громадські об’єднання, котрі за час свого існування зуміли об’єднати у своїх лавах багатьох спеціалістів найвищого професійного ґатунку? Про це говоримо з фахівцем з питань аграрної та земельної політики Проекту USAID «АгроІнвест» Олександром МУЛЯРОМ.

Наскільки активно громадські організації долучаються до формування аграрної політики?

— Останнім часом ми спостерігаємо зростання фахового рівня галузевих організацій і громадських об’єднань аграрного сектору економіки, і відповідно — їх впливу на формування в Україні аграрної політики. Учасники аграрного ринку відчувають важливість колективного напрацювання рішень і спільного представлення інтересів у діалозі з владою. Державні органи влади також дедалі частіше апелюють до організованих представників бізнесу у питаннях напрацювання окремих напрямків аграрної політики. Це позитивний момент. Яскравим прикладом такої співпраці є нещодавно запроваджені заходи щодо дерегуляції в АПК.

Інша справа, що наразі важко врахувати позиції всіх зацікавлених сторін у формуванні того чи іншого напрямку аграрної політики. Адже одні асоціації об’єктивно сильніші за інші, представляють потужніші підгалузі, можуть активніше лобіювати потрібні їм рішення. Іншим це робити важче. А про інтереси сільського населення бізнесмени можуть і поготів забути, вважаючи їх другорядними.

Тому сьогодні надзвичайно актуальним є запровадження зрозумілих і дієвих механізмів співпраці органів влади з галузевими асоціаціями та громадськими об’єднаннями, які враховували б інтереси всіх учасників. Лише в такому разі співпраця приноситиме плідні результати.

Як виглядає участь громадських організацій у підготовці законопроектів, галузевих рішень?

— Часи, коли представники асоціацій у кулуарний спосіб намагалися вирішувати питання галузі чи підгалузі, вже минають. Представники аграрної сфери дедалі більше покладаються на ухвалення прозорих, компетентних рішень. Вони працюють у різноманітних робочих групах з підготовки законопроектів, надають експертні оцінки, обстоюють позиції своїх організацій. Добре організовані, аналітично потужні асоціації беруть дуже активну участь у такій роботі, і так має бути.

Фахівці визнають, що найслабкішою у вітчизняній системі управління залишається ланка, що відповідає за реалізацію ухвалених рішень. Чи долучаються представники громадського сектору до роботи, пов’язаної з реалізацією аграрної політики і як вони з нею справляються?

— Це питання пов’язане з розвитком саморегуляції в аграрному секторі — делегуванням державою галузевим об’єднанням частини повноважень щодо регулювання аграрного ринку, а також посилення внутрішньої організації асоціацій для надання додаткових послуг своїм членам, встановлення погоджених вимог до якості продукції та забезпечення їх дотримання, сприяння відкриттю нових ринків збуту. Таким чином, держава передає невластиві їй функції галузевим асоціаціям АПК, відтак знижуються витрати на адміністрування і державний контроль, зростає ефективність ухвалення галузевих рішень тощо. Ефективні саморегулівні організації матимуть суттєвий вплив на підвищення якості сільськогосподарської продукції шляхом запровадження для своїх членів стандартів поведінки і додаткових показників якості виробленої продукції.
Звичайно, перспективи отримання галузевими асоціаціями статусу саморегулівних організацій вимагатимуть значно більшої відповідальності та системності у їх роботі. Тож вкрай важлива подальша розбудова цих організацій.

Чи є позитивний досвід саморегулювання в аграрній галузі в інших країнах? Що ми могли б запозичити?

— Мені доводилося вивчати успішний досвід роботи саморегулівних організацій АПК у Чехії, Іспанії, Великій Британії, країнах Північної і Південної Америки. Цікавим для нас є досвід функціонування Асоціації «УНІКА», що представляє цукрову галузь Бразилії, Асоціації свинарів Чехії, борошномельної групи «УНІМІ» у Франції та інших.

Посилаючись на їхній приклад, ми також могли б, приміром, передати ведення різних державних реєстрів відповідним асоціаціям: реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві, реєстр складських документів на зерно, реєстр атестованих виробників молока, молочної сировини і молочних продуктів, реєстр сортів рослин, ведення реєстрів сільськогосподарських дорадників, експертів-дорадників і дорадчих служб та інші. Крім того, доручити їм проведення сертифікації сільськогосподарської продукції, наприклад, сертифікації насіння, а також питання квотування виробництва сільськогосподарської продукції, якщо необхідність у квотуванні є обґрунтованою. Безперечно, держава здійснюватиме моніторинг цієї діяльності, однак якісне виконання тих чи інших функцій може забезпечуватися саморегулівними організаціями, створення і функціонування яких мало б відповідати встановленим критеріям.

Насправді сільськогосподарськими питаннями опікується велика кількість громадських організацій. Як вони взаємодіють у роботі, і хто координує їх діяльність?

— Для координації такої роботи започатковувалися громадські ради при органах виконавчої влади, в тому числі, при Міністерстві аграрної політики та продовольства України. На жаль, робота цієї громадської ради наразі призупинена. Та ми все частіше бачимо, як низка галузевих асоціацій розробляють і обстоюють спільні позиції з ключових питань аграрної політики, що підтверджує важливість та ефективність скоординованих дій представників галузі.

Хочу навести приклад роботи Аналітичної платформи АПК, яка функціонує за підтримки Проекту USAID «АгроІнвест» і згуртовує понад 20 галузевих асоціацій та громадських об’єднань. Вона функціонує як дорадча група для аналітичної підтримки та сприяння організації координаційних заходів галузевих асоціацій аграрного сектору. Робота Платформи зосереджена на моніторингу та аналізі ініціатив щодо аграрної політики, на координації позицій з галузевими асоціаціями, на створенні робочих груп при підготовці нормативно-правових актів тощо. Тож не випадково, що саме фахівці Аналітичної платформи підтримали ініціативу галузевих асоціацій та підготували проект Закону України «Про основи саморегулювання в аграрному секторі України». І, до речі, процес підготовки законопроекту став гарним прикладом співпраці Аналітичної платформи та галузевих асоціацій із Мінагрополітики.

Платформа також напрацьовує матеріали та документи, що стосуються земельних питань, оподаткування у сільському господарстві, спрощення ведення бізнесу у галузі тваринництва. Асоціації, що входять до її складу, саме ці напрямки роботи визначили пріоритетними.

Громадські організації покликані відображати громадську думку, проте трапляються випадки, коли вони створюються для лобіювання інтересів комерційних структур. Чи набули поширення такі підходи в аграрній сфері і як вони впливають на галузеву ситуацію?

— Лобіювання інтересів галузевих асоціацій є одним із завдань таких організацій, і тут немає нічого протиправного. Однак, як ми обговорювали раніше, важливим є врахування інтересів усіх, в тому числі, й тих, хто має менше можливостей для лобіювання.

Наведу такий приклад. До прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», який має на меті обґрунтоване скасування бар’єрів, що заважають веденню бізнесу, зокрема, аграрного, включене положення про мінімальний 7-річний термін оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства. Ми переконані, що це законодавче нововведення ухвалене без урахування прав та інтересів дрібних землевласників, яких в Україні близько 7 мільйонів. Закон, який покликаний зменшити зарегульованість бізнесу, включає положення про обмеження права громадян розпоряджатися своєю власністю. І прямим наслідком стане зменшення вигод мільйонів громадян від власної землі, оскільки у нас відсутня залежність рівня орендної плати від терміну договору оренди.

Навряд чи виникають сумніви, що це положення було пролобійоване певними бізнесовими колами, і законодавець не врахував позиції інших сторін.

Сьогодні відбуваються надзвичайно актуальні публічні дискусії щодо можливого зняття мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення. Але якщо, приміром, громадська думка формуватиметься виключно представниками великого аграрного бізнесу, ми й надалі консервуватимемо накопичені проблеми земельних відносин в Україні.

Наскільки активно «АгроІнвест» співпрацює з громадським сектором?

— Одним із важливих завдань Проекту визначено посилення галузевих асоціацій через зміцнення їхньої організаційної спроможності та сталої діяльності у просуванні ринкових реформ. «АгроІнвест» уже реалізував цілу низку заходів, спрямованих на розбудову організаційної спроможності сільськогосподарських галузевих асоціацій і громадських об’єднань АПК. Проектом підтримано близько 15 асоціацій як на національному, так і на регіональному рівнях в рамках спеціальних грантових програм з розбудови організаційної спроможності асоціацій. Також успішно реалізовані навчальні модулі Проекту на підтримку виконавчих органів асоціацій. Тематика навчання визначалася за результатами проведеного анкетування та оцінки потреб асоціацій. Вона стосувалася стратегічного планування та управління в організаціях, питань оподаткування та ведення бухгалтерського обліку в неприбуткових організаціях, залучення зовнішнього фінансування та управління проектами в неприбуткових організаціях, основ та найкращих практик лобіювання, зв’язків із громадськістю та посилення іміджу тощо.

І варто відзначити великий інтерес з боку представників асоціацій до участі в навчальних програмах. Близько 40% учасників тренінгів були представниками організацій, з якими «АгроІнвест» не співпрацював раніше. Це дає підстави очікувати, що коло наших потенційних партнерів зростатиме й надалі.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань



загрузка...

Читайте також

Коментарі