Навіщо малому бізнесу касові апарати

Навіщо малому бізнесу касові апарати

Про європейський досвід введення РРО та український потенціал такої практики.

Цього тижня в Міністерстві фінансів обговорювали майбутнє впровадження касових апаратів для платників єдиного податку. Заступник міністра фінансів Олена Макеєва аналізує для Forbes український потенціал використання РРО для малого бізнесу.

2010 року спроба ввести РРО для платників єдиного податку не увінчалася успіхом: відповідні норми так і не з’явилися в Податковому кодексі, як спочатку було заплановано. Важко сказати, що стало причиною – брак політичної волі, чи просто не було жорстких вимог від міжнародних партнерів. А може, страх втратити власний авторитет в очах підприємців. Погодьтеся, крок досить радикальний і непопулярний.

Напередодні нового, 2015-го, року депутати разом з урядом усе-таки пішли на цей серйозний крок і розширили коло застосування касової дисципліни на платників єдиного податку другої та третьої груп. Уже з 1 липня підприємці третьої групи єдиного податку зобов’язані видавати касовий чек при розрахунку готівкою, для другої групи цей термін настане 1 січня 2016 року. Чесний бізнес підтримує державу в цьому рішенні, адже застосування касових апаратів сприяє досягненню однакових правил гри для платників податків незалежно від форми власності та системи оподаткування.

Згідно з дослідженнями МВФ, 2010 року застосування касових апаратів було обов’язковим у 43% країн ЄС, сьогодні ця цифра значно вища. Європейські експерти в 70% випадків говорять про ефективність такого інструменту у стимулюванні дотримання бізнесом правил оподаткування.

Тіньова економіка є абсолютним злом будь-якої держави. Саме тому частиною податкових реформ таких успішних країн, як Польща, Словаччина, Грузія, стала жорсткість контролю за обігом готівки.

У Польщі касові апарати ввели 2010 року, і це теж супроводжувалося акціями протесту підприємців. Непросто було вводити обов’язкове застосування касових апаратів і в Греції, Італії, Угорщині, Словаччині, Литві.

Треба розуміти, що бізнес ні в Україні, ні в інших європейських країнах не готовий чесно платити податки. Саме тому в будь-якого уряду немає іншого шляху, як посилювати контроль за обігом готівки. Це вимушений крок, метою якого є виключно детінізація економіки.

Рівень тіньової економіки в Україні, за даними Мінекономіки, 2014 року становив 42% від ВВП. За оцінками експертів, цей показник значно перевищує задекларований. Наприклад, нещодавно проводили індустріальну платформу з профільною асоціацією легкої промисловості. Її учасники оцінюють тіньову економіку в розмірі 67% від ВВП; у ритейлі цей показник становить 60%. Цифри вражають.

Це означає, що бюджет недоотримує колосальну суму податків. Відповідно, уряд не може своєчасно виконувати свої зобов’язання, не може і підвищувати соцстандарти населенню. Крім того, несплата бізнесом податків призводить до зниження можливості держави фінансувати на достатньому рівні освіту, охорону здоров’я, інфраструктурні проекти. Може, варто кожному громадянинові нашої країни поставити запитання тим, хто не платить податків? Мова йде про справедливість, про рівність усіх перед законом, про контроль громадянським співтовариством дотримання всіма – без винятків – встановлених правил.

Треба сказати, що законодавство у сфері застосування РРО в Україні досить ліберальне. На підприємців першої групи єдиного податку з річним оборотом до 300 000 грн обов’язковість застосування РРО не поширюється. Не застосовуватимуть РРО і підприємці, які торгують на ринках чи здійснюють продаж у малороздрібних торговельних мережах.

Є ще низка винятків, таких як: продаж їжі та напоїв у їдальнях і буфетах шкіл, виїзна торгівля, продаж у кіосках, із лотків та розносок газет, журналів, продаж жетонів і проїзних документів, квитків у кінотеатрах. Звичайно, не поширюється правило і на тих, хто проводить тільки безготівкові розрахунки. Можна сказати, що це якраз той мікробізнес, який найбільше потребує державної підтримки. Інша річ – друга і третя групи єдиного податку, де річний оборот підприємців може сягати від 1,5 млн до 20 млн грн відповідно.

На моє переконання, застосування штрафних санкцій не буде стимулом для бізнесу. По-перше, у структурі ДФС лише 240 інспекторів, наділених повноваженнями проводити перевірки касової дисципліни. Погодьтеся, що їхній інтерес лежить у площині великих ритейлерів, а не малого бізнесу. По-друге, встановлена штрафна санкція за перше порушення в розмірі 1 гривні покликана радше насварити, ніж покарати підприємця. Проконтролювати обов’язкове застосування РРО зможе тільки громадянське суспільство. Комунікувати варто з суспільством, щоб люди вимагали фіскальний чек, купуючи товари чи послуги. Тоді у підприємців не буде вибору: усі придбають касові апарати на догоду споживачеві. І до цього вже давно прийшли європейські країни.

Потрібно вводити державну лотерею і на щомісячній основі розігрувати приз серед фіскальних чеків. Лотереї якраз і створюють стимули для бізнесу використовувати РРО і, відповідно, платити податки не за рахунок застосування штрафних санкцій, а через вимоги покупців видати фіскальний чек. Хоча сам процес уже запущено, за останні два тижні вже не раз чула, як у торговельних точках люди просили видати чек.

У мене немає сумнівів у тому, що наше громадянське суспільство проконтролює сплату податків краще за будь-якого податкового інспектора. Заради експерименту попросіть фіскальний чек і проконтролюйте, чи сплачено податки. Від нас залежить добробут учителів, лікарів, якість лікарень і доріг. Це наш вибір – у якій країні ми житимемо завтра.



загрузка...

Читайте також

Коментарі