Наталія Слободян, директор Департаменту енергетики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), вважає, що амбітні плани проекту «Енергетичної стратегії – 2035» викликають лише посмішку.

Для широкого загалу маловідомий факт, що у 1970-х роках Україна була флагманом газовидобутку серед союзних республік. Власне, у 1975 році обсяг видобутку природного газу в Україні досяг історичного максимуму, сягнувши показника 68 млрд. куб.м. Для розуміння важливості українських родовищ у союзному масштабі варто навести статистику за 1955 рік: загальносоюзний обсяг видобутку вуглеводнів склав 5,9 млрд.куб.м., з них Стрійський газовидобуток приніс 2,8 млрд.куб.м. До 1985 року Україна була основним експортером блакитного палива до союзних республік, зокрема Білорусі, Молдови, Литви, Латвії та Естонії, а також щорічно у обсязі 5-7 млрд.куб.м. постачала природний газ до Польщі, Чехословаччини та Австрії. Газета «Колгоспник України» (1976 р.) написала, що газ – це дешеве паливо та дуже цінна сировина для хімічної промисловості. Дійсно, у 70-х роках минулого століття собівартість видобутку тисячі куб.м. газу без урахування транспортування складала лише 4 карбованця. В 70-80-х роках для буріння свердловин в Україні працювало 500 бригад, а нині працює не більше 20 бурових бригад.

Чи має сьогодні Україна можливість повернути славне минуле газовидобувної країни? Коли гортаєш проект «Енергетичної стратегії – 2035» будь-які сумніви зникають. Документ передбачає, що наша держава у 2035 році видобуватиме 42,1 мрд.куб.м. газу, тобто за 15 років Україна повинна, фактично, подвоїти видобуток власного природного газу. Але, якщо врахувати останню тенденцію до стрімкого зниження видобутку вуглеводнів, зокрема «Нафтогаз» очікує падіння газовидобутку у поточному році на 1 млрд.куб.м., то амбітні плани проекту «Енергетичної стратегії – 2035» викликають лише посмішку.

Нині основними причинами стрімкого падіння видобутку вуглеводнів у нашій країні є:

— Більшість газових родовищ в Україні розробляються понад 50 років і значною мірою виснажені;

— Геологічна особливість України в тому, що на її території розташовані переважно невеликі за обсягом родовища газу в межах 10 млрд.куб.м., які складають понад 75% загального фонду;

— Скорочення обсягів сейсморозвідки та робіт із розвідувального буріння;

—  Відсутність наростання обсягів глибинного буріння, а також їх стимулювання державою;

— Відсутність досвіду та промислових потужностей з відновлення недіючих та ліквідованих свердловин;

— Надмірно високе фіскальне навантаження на газовидобувну галузь та відсутність інвестиційної привабливості.

За даними вітчизняних науковців, зокрема док. тех. наук Я.В. Кунцяка генерального директора «НДіКБ бурового інструменту», Україна має значний потенціал вуглеводнів, котрий знаходиться у законсервованих свердловинах у радянську добу. Фонд ліквідованих газових родовищ ще у радянську добу на сьогоднішній день складає понад 8 000 одиниць. За рахунок реанімації ліквідованих свердловин щорічний видобуток природного газу можна підвищити на 5 – 6 млрд.куб.м.

За даними академіка О.Ю. Лукіна у Дніпровсько-Донецькому басейні очікувані запаси газу складають близько 5 трлн.куб.м., але вони знаходяться на глибинах від 6 до 8 тис.м. Такі родовища можуть дати потужний дебіт, що сягатиме 1 – 1,5 млн.куб.м. в добу. Таким чином, у разі широкомасштабного розвитку глибинного буріння у продовж короткого проміжку часу Україна може збільшити щорічний видобуток на 10 – 15 млрд.куб.м. Нажаль, розвивати глибинне буріння внутрішнім ресурсом українські газовидобувні компанії  не зможуть: для здійснення глибинного буріння потрібні інвестиції та залучення компаній із досвідом таких робіт, а також потужним технічним арсеналом. Наприклад, для того щоб видобути 4 млрд.куб.м. газу необхідно інвестувати у проект близько 300 млн. доларів.

Читайте також: «Газпром» вимагає в України оплату за газ для терористів

Нині український уряд повинен створити спеціальні умови та мотивуючий податковий режим, щоб стимулювати внутрішній газовидобуток. Варто розуміти, що інвестиції у власний газовидобуток на 70% повернуться до державного бюджету у вигляді податків та зборів. Більш того, успішний розвиток газовидобувної інфраструктури стимулюватиме й піднесення інший суміжних галузей, наприклад, виробництво хімреагентів та металу, які необхідні для буріння нових свердловин, торгівля бурильним обладнанням тощо. В свою чергу, газовидобувна галузь може стати своєрідним каталізатором для швидкого відновлення і росту економіки нашої країни.



загрузка...

Читайте також

Коментарі