Жанна Розсипчук – кераміст, родом з Трипілля. Сьогодні вона розповіла нашим “Хронікам” про свою професію і  зв’язок з магічним глиняним ремеслом своїх предків. Дякуємо Денису Ленченко за всебічну допомогу в організації інтерв’ю.

***

З чого розпочався Ваш творчий шлях у світ кераміки?

Почався з села Трипілля, мої пращури віками, якщо не тисячоліттями жили тут. Першим поштовхом були маленькі фігурки, яких ми ліпили на березі Дніпра малими дітьми. А ще музей, поряд з яким ми жили та часто відвідували. Старі черепки, що знаходили на городі. Все це і зараз допомагає та надихає мене творити. Доречі, бивень мамута, що зберігається в експозиції нашого музею, ми ще дітьми знайшли при  обвалі кручі на Дніпрі.

Це дуже цікаво! Можливо ви знаходили і статуетки Трипільської богині?

У мене є декілька черепків з села, але то рите Трипілля. Не цікаві. Берегиньок не знаходила. Кажуть у Халеп’ї знаходили.

Пригадайте своє перше керамічне творіння. Що Вас надихнуло?

Я жила звичайним життям. Працювала, вела малий бізнес, сім’я, діти. Чогось не вистачало. Внутрішньо. Духовні пошуки, багато прочитано мудрощів. Одного чудового дня наче провидіння подарувало мені глину! Просто всунуло в руки! І світ змінився навколо. Все покотилось, як сонечко по небу. Просто і прекрасно. Всьому навчалась сама, наче все життя те знала. І коло гончарне, і надскладні технологіїї випалювання кераміки. Все далось легко.

10702153_672357879550453_978279751287687745_n

Ви і інструменти для своїх робіт самі виготовляєте? З чого і як це відбувається?

Так, інструменти всі роблю сама. Може не так красиво, зате практично. Під кожну дію – свій інструмент. Їх багато: ножі гончарні, петлі для ліпки, камінці для лощення збираю. Все йде в роботу: дерево, метал. Природнє, більшою частиною.

Насправді, головний інструмент – руки. Все інше – просто помічники. Раніше у гончара був тільки один дерев’яний ніж та паличка, щоб малюнок наносити.

Які техніки в кераміці Вам подобаються найбільше?

Більш за все люблю гочарне коло. Його енергію не передати словами. Це наче ти і він – одне ціле! І виростає з тої взаємної любові прекрасне дитя, навіть, якщо це просто кухлик чи миска. Жива сила творення. Ще мене дуже тішить моя авторська техніка плетіння з глини. Цю технологію я придумала, створюючи керамічні вироби  трипільського посуду. Жгутикова техніка.

…А можна, будь ласка, детальніше?

Коли робила трипільський посуд – десь щось не так лягло – і вийшла нова техніка. Дивуються усі. Фото є у мене на сторінці. Роботи розлетілись по всьому світу. А, взагалі, у народженні нового “винен” не тільки автор, а й вищі сили. Правда! Це – подарунки звідти. Чи дарунки.

10422038_881570088534452_3278531952781316123_n

До чого більше лежить душа: до ритуальної чи побутової краміки? Яких виробів у Вас більше?

Не відповім прямо. Бо посуд – також ритуал. Перед кожним предметом декілька десятків рухів, дотиків. Але ритульні речі – це окрема тема. Їх не зробиш багато. В кожну річ “вдихаєш” життя. Щоб вони діяли, допомагали людям.

Ви досить цікаво пояснюєте феномен, згідно з яким їжа, приготована у глиняному горщику смачніша. Поділіться з читачами, будь-ласка.

Глина  – живий, природній матеріал. В ній готувати дуже смачно та душевно. Смак їжі насиченний, тому що м’який нагрів та ще й глинка додає такого ніжного смаку! Магія глиняного горщика.

В своїй творчості Ви поєднуєте різні характерні особливості кераміки багатьох культур. Як це, зазвичай, відбувається?

Навіть не знаю. Коли сідаю за роботу, ніколи не знаю, що буде. Частенько йду за глиною. Тобто, вона мене веде, диктує, що хоче, щоб з неї народилось. Ніде не підглядаю, нікого не пародіюю. Ну, може, іноді прадавніх трипільців трохи.

10712820_971678696195036_4438032121180587519_n

… Давайте на трипільцях зупинимося детальніше. Ваші керамічні рукотвори яскраво відображають найкращі трипільські мотиви. Чим Вас найбільше привабила Трипільська культура?

Розглядаючи трипільський посуд, часто виникає підозра, що то давня, забута мова. Мудрі тексти, які так хочеться прочитати! Це не окремі слова, це цілі речення, твори. Іноді здається, що розумію. Може так і є. І не тільки я. Ви ж бачите, як зараз змінюється людство. Як пробуджується давня правда, сила. Чудова, світла молодь, і старші люди, цікавлячись спочатку Трипіллям, просинаються, починають краще розуміти життя, зв’язки між людьми і природою. Це ж дуже глибоко… Ми забули все, а тепер згадуємо.

Які на Вашу думку ключові характеристики трипільської кераміки?

Ви ж знаєте, що під “трипільською” керамікою багато різних часових та просторових знахідок скривається. На цю тему краще науковці скажуть. Я – практик більше, ну, ще трохи філософ. Поділяти не буду. Подобається мальована та примітивно прошкрябана кераміка. Так, щоб з відбитками пальців. Може колись по відбиткам прочитають і портрет та характер тих людей, що тисячі літ назад створювали керамічні дива.

10943034_882672878451367_7263360042777330911_n

В процесі роботи Ви досліджуєте прадавню символіку. Чи можете поділитися цікавою історією, пов’язаною із сакральними знаками на Ваших виробах?

Історій за роки накопичилось багато. Самі яскраві чомусь пов’язані з берегинями. Вони допомагають жінкам народжувати дітей. Періодично підходять на ярмарках мої покупці та дякують, що от не мала дітей, страждала. А тут таке, що купила у Вас берегиньку і от дивіться, хлопчик чи дівчинка. Дякують та приводять своїх знайомих. Останній подібний випадок – подарували жіночці в Германії. Спрацювало! Думаю, що справf у вірі. Хоча в силу символів я вірю, відчуваю її. Іноді “мороз” йде по шкірі, як “проникнусь”, коли роблю чи беру в руки свою ж річ.

… І наостанок. У Вас такі дивовижні керамічні тваринки та комахи. Чим навіяні такі казкові образи?

Чесно- наснились.

… Як Менделеєву?

Кераміка часто сниться. Нові форми, кольори. Колись, коли тільки вчилась ліпити, так мучилась з тими ручками. Як їх краще робити, приклеювати. Одного разу наснився сон, снився просто голос. Сказано було: не мучся! Форм та розмірів тих ручок нескінчена кількість! Просто – роби!

Фото з Facebook автора.



загрузка...

Читайте також

Коментарі