Михайло Відейко – найвідоміший дослідник трипільської культури в Україні і один з найкрупніших у світі. Спеціально для читачів “Хронік міста” він розповів про трипільську культуру на території Обухова і району. Дякуємо тов. Ленченку за організацію інтерв’ю.

***

Доброго дня. Два слова про «трипільську культуру» для малообізнаного читача. Звідки взялася, чого досягла, чому зникла?

Трипільська археологічна культура – частина культурного комплексу Кукутень-Трипілля, поширеного на території між Карпатами та Дніпром (частково лісова та лісостепова смуги). Це – культура давніх хліборобів, яка виникла у другій половині шостого-на початку п’ятого тисячоліття до Р.Х. Проіснувала до початку ІІІ тис. до Р.Х., тобто в цілому – понад дві тисячі років. Так зване зникнення культури – відображення перемін у способі життя, економіці, світогляді, а також певних подій – в тому числі міграцій. Жодна культура не існує у незмінному вигляді тисячоліттями.

Розкажіть про трипільські знахідки на території Обухівського району, можливо, міста?

На території Обухівського району станом на 2014 рік було відомо 49 поселень трипільської культури, практично коло кожного села вони є. Переважно це сліди постійних поселень, хоча трапляються і тимчасові стоянки – пастухів, рибалок. Це – переважно на березі Дніпра. Лише у Трипіллі та його околицях відомо чотири поселення. Є знахідки і на території Обухова – за даними Максима Квітницького аж у шести місцях. Нині місто займає чималу територію, отож не дивно що тут знайшлося стільки слідів трипільців.

image008

Як густо трипільці замешкували наші краї?

На Київщині зараз відомо понад 220 пам’яток трипільської культури – це поселення, стоянки, могильники, випадкові знахідки. Це приблизно 10% з числа відомих в Україні. Останнє десятиліття принесло відкриття кількох десятків давніх поселень, отож відкрито ще не все. Разом із тим слід мати на увазі, що ці дві сотні пам’яток охоплюють період майже у 1500 років, тобто одночасно існувало десяток-півтора поселень, не більше. Отож «густим» подібне заселення назвати складно. Одночасно тут могло проживати до 3000-5000 «трипільців» – і то у найкращі їх часи. Наприкінці ж історії лік населення мабуть йшов на сотні або й на десятки.

Наскільки перспективними є археологічні дослідження на території Обухівщини?

Розкопки проводилися на половині поселень – починаючи із досліджень Вікентія Хвойки наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.., закінчуючи експедиціями обласного археологічного музею кілька років тому. Знахідки представлені і у Національному музеї історії України, і у Обласному археологічному музеї, і в Обухівському краєзнавчому. Порівняно з іншими районами Обухівщина вивчена порівняно непогано, проте третина відомих пам’яток виявлена в останнє десятиліття. А це дає надію на нові знахідки. Перспективними є також наукові дослідження вже відомих поселень з використанням новітньої техніки, в тому числі магнітної зйомки. Приміром, Вікентій Хвойка записав, що поселення біля Трипілля займає територію «біля двох верст у діаметрі». Насправді там лише верста, але то чимало – виходить, що це було одне з трипільських протоміст, чи не єдине у цих краях. Інший приклад. Впродовж 1934-1938 рр. біля с. Халеп’я в урочищі Коломийщина було розкопане поселення з 40 жител. Археологи відзвітували, що розкопали його повністю. Однак у 90-ті робили магнітну зйомку подібних селищ в цьому районі і виявили, що в них до сотні будівель, а не 40. Непогано було б докопати. Однак нині важливо не тільки розкопувати, а дати ладу раніше зробленим знахідкам. З розкопок під Халеп’ям, про які згадано вище, минуло майже 80 років, а знахідки і досі до пуття не опубліковані. Про новітні знахідки теж переважно коротесенькі повідомлення, часом навіть без ілюстрацій. Час починати розкопки у фондах музеїв, а не тільки на полях. І обробити, видати нарешті те, що маємо – без цього нових знань не додаватиметься, скільки б ми не копали.

542585_114475838739208_235084022_n

Можливо, у вас є ексклюзивні історії про неочікувані знахідки?

Історій тих вистачить на книжку, а може і не на одну. За сорок з гаком років участі в розкопках, наукових дослідженнях назбиралося. Відкриття, якщо знати, що шукаєш, може очікувати де завгодно – в полі, у архіві, у фондах музею. Навіть на клумбі посеред міста, куди завезли чорнозем з якогось цікавого місця. І таке бувало – головне, уважно під ноги дивитися.

Що найціннішого Ви знайшли на Обухівщині?

Найцінніше – це нові знання про трипільців, пов”язані з розкопками поселень, систематизацією знахідок і досліджень, зроблених вченими у різні часи. Результат – історія давно минулих часів, відтворена на підставі наукових досліджень. Ця історія втілена не лише у публікаціях, але й експозиціях кількох музеїв – у Трипіллі, Копачеві, Халеп’ї. А ще на Обухівщині довелося побувати у місцях, де працювали археологи, які увійшли в історію відкриття і досліджень трипільської (і не тільки) культури, починаючи з Вікентія Хвойки. Ну а доторкнутися до витоків науки, якою займаєшся – теж справа приємна.

Географічно, по карті наше Трипілля – периферія однойменної цивілізації. Як було насправді?

Кому периферія, кому – складова частина. Все залежить від точки зору. Для трипільців, що тут проживали, це і був центр Всесвіту. Вони могли розраховувати лише на власні сили і, слід віддати давнім належне – так чи інакше виживали, справлялися з усіма проблемами понад тисячу років. Без експертів і кредитів та гуманітарної допомоги. Кілька сотень або кілька тисяч людей, розкиданих по невеликим селищам – до сотні хат у кожному. Навколо ліси, поля, за Дніпром – ворожі племена. Та й родичі-трипільці на Черкащині миролюбністю не вирізнялися, намагалися підкорити сусідів своїй владі. Можливо, у певний час їм це вдалося. Час від часу із заходу сюди добігали хвилі переселенців з Волині, які вливалися у місцеві громади. У подібному режимі, до речі, існували й інші частини трипільського світу.

Чи траплялося під час розкопок щось містичне, моторошне?

Ні.

У що вірили трипільці, чи були на території Обухівського району їх капища?

Вірили, наскільки можна зробити висновок із знахідок, приблизно у те саме, що й сьогоднішнє населення, включно з безсмертям душі і Вищими силами, які створили цей Світ. І будували вони не «капища», а храми, де вшановували належним чином божественні сили, у які вірували.

Насамкінець, трохи про плани. Чим збираєтеся займатися? Зокрема, на Обухівщині?

Я працюю з Обласним археологічним музеєм що у селі Трипілля. А це означає – щорічні розвідки, експедиції. По результатам – виставки, оновлення експозицій (і не тільки в Трипіллі), конференції, видання результатів досліджень. Назбирано досить матеріалів і для археологічної карти, і для історії про трипільців у Подніпров’ї – є що готувати до видання. Вже понад 10 років гуляє по начальству проект археологічного заповідника на  Київщині – і все це не на часі. Теж не завадило б мати такий, що включав би характерні для цього краю археологічні комплекси – поселення, городища, кургани. Поки їх ще не попаювали і не перекопали всюдисющі “чорні археологи” з металодетекторами у пошуках металу. Отож непогано було б таки зробити цей заповідник в наступні 10 років…

З повагою, М. Відейко Київ, 25.04.2015 року



загрузка...

Читайте також

Коментарі