Фахівець з міжнародного тероризму Каспер Ренкавек не вбачає проблеми в участі іноземних бійців у конфлікті на Донбасі. До тих пір, поки ті не повернуться додому.

Про це пише dw.de у статті «Польський експерт: Європейці, які воювали в Україні, — потенційна загроза у своїх країнах».

Каспер Ренкавек — експерт з міжнародного тероризму та терористичних угруповань Польського інституту міжнародних справ у Варшаві. У своєму дослідженні він стверджує, що на Донбасі на боці сепаратистів воювали представники 27 національностей (не враховуючи росіян), на боці українських військ — 18. Загальну кількість іноземних бійців, що брали участь у бойових діях з обох боків (без росіян), дослідник оцінив у 600 людей. DW розпитала Каспера Ренкавека про подробиці проведення дослідження та його особливості.

Deutsche Welle: Пане Ренкавек, як ви підраховували кількість іноземців, які воюють на Сході України?

Каспер Ренкавек: Влітку 2014 року я звернув увагу на історії в інтернеті про іноземних бійців на Донбасі. Багато моїх колег, які вивчають тероризм у Західній Європі, в тому числі і в Німеччині, зараз уважно стежать лише за темою іноземців, які вирушили воювати в Сирію. Мало хто звертав увагу на український конфлікт у цьому ракурсі, тому мені було цікаво дослідити його. Ми почали збирати публікації, знаходили профілі людей у соціальних мережах, шукали підтвердження їх присутності через свідків, які побували у зоні АТО та безпосередньо контактували з бійцями. Я поспілкувався з кожним польським журналістом, який побував у зоні конфлікту, з активістами, людьми, які організовують гуманітарну допомогу, іноземними кореспондентами. Я запитував їх: чи зустрічали ви іноземних бійців? Так утворилася велика база даних.

Свою оцінку ми базували також на повідомленнях різних європейських країн про кількість своїх громадян, які беруть участь у конфлікті — Німеччини, Польщі, Швеції, Франції, Іспанії… Таку ж методологію використовують при дослідженні конфлікту в Сирії. Важливим елементом нашого дослідження були також персональні контакти з бійцями з обох сторін.

Чи можна говорити про значну присутність іноземних бійців на Донбасі, якщо не враховувати росіян?

Ми дійшли висновку, що загальна кількість іноземних бійців є доволі незначною — до 300 осіб з кожного боку конфлікту. Якщо порівняти цю цифру з Сирією (за останньою інформацією, там перебувають близько 22 тисяч іноземних бійців), то ми побачимо, що «іноземний внесок» в українську війну дуже малий. Один з бійців сказав мені: «Я брав участь майже у всіх значних битвах українського конфлікту, але я не сильно вплинув на результат». Можу впевнено сказати: в Україні немає ані «іноземних легіонів НАТО», ані «міжнародних добровольчих бригад Донбасу», про які йшлося у деяких ЗМІ.

Оскільки ви безпосередньо контактували з бійцями з обох боків конфлікту, можете розказати, що їх привело на Схід України?

Простіше почати з боку сепаратистів. Ті, з ким я спілкувався, наприклад, французи, кажуть, що вони приїхали в Україну воювати проти американського імперіалізму. Стверджують: не важливо хто ти — комуніст, неонацист чи читаєш Олександра Дугіна (один із ідеологів російського експансіонізму — Ред.) — поки ти з ними там, ти — в опозиції до головного ворога — американського імперіалізму. Вони також запевняли, що на іншому боці — повно неонацистів, що це — «фашистська хунта», яка захопила Київ та робить усі ці страшні речі. Вони стверджували, що є інтернаціоналістами.

По інший бік конфлікту, іноземці, з якими я спілкувався, — радше націоналісти, деякі — з ультраправими поглядами. Шведи, італійці, поляки — вони в Україні — через солідарність з українським народом, який воює за державу, «брати по зброї», які борються тут із російським імперіалізмом. «Вони — хороші націоналісти, ми — хороші націоналісти, тому ми маємо допомогти їм», — кажуть іноземні бійці з українського боку. Деякі з них навіть подали документи на українське громадянство. Це дасть їм можливість залишитися в Україні після війни. Я думаю, що багато хто з іноземних бійців не хоче повертатися назад.

Чому?

Це питання мотивації: вони покинули свої країни в першу чергу через те, що ті їм не подобалися. Їм не подобався Євросоюз та його цінності — ані мультикультуралізм, ані європейська версія інтернаціоналізму. І хоча вони десь теж інтернаціоналістичні у своїх поглядах, але той спосіб, у який ЄС нав’язує інтернаціоналізм, їм не подобається. Їм не подобаються також сучасні явища на кшталт фемінізму, лібералізму.

В Україні ходили чутки про «тисячі людей, які зробили вибір на користь України» та навіть йшлося про ідею створення іноземного легіону…

По-перше, я не вірю в те, що на українському боці воювали тисячі іноземців, — так само, як і в ті цифри, які називали сепаратисти. Ми не знайшли цьому підтверджень. А тому я сумніваюся у можливості України створити щось схоже на іноземний легіон на даний момент — для цього просто недостатньо бажаючих.

Якщо ці бійці не залишаться в Україні, то будуть змушені повертатися додому. У дослідженні ви наголошуєте на тому, що це є певною проблемою для безпеки Євросоюзу.

Річ у тім, що не всі країни карають за приєднання до терористичних організацій, тому не факт, що когось з них буде притягнуто до відповідальності. Дуже важко довести, що вони справді порушили закони. Але коли ці хлопці повернуться: у кожного з них — різні політичні погляди — від крайніх правих до крайніх лівих, вони ненавидять державу через те, що вона або недостатньо «етнічно біла», або занадто капіталістична… Та особисто я найбільше переймаюся, що деякі з їхніх друзів, колег чи прибічників можуть подумати: «Ця людина воювала, у той час як я залишався тут і нічого не робив. Можливо, тепер моя черга». Класичний приклад такої поведінки — Андерс Брейвік. Людина, яка була «ніким», раптом 22 липня 2011 року зробила дещо безпрецедентне.

Ми маємо справу з людьми, які можуть стати прикладом для наслідування. Не впевнений, що це добре. Тому я вважаю, що цих людей варто «моніторити», уважно за ними спостерігати. Ми повинні усвідомити, що десь тут, у Європі, може з’явитися група людей з певними «поганими» поглядами і деякі з них можуть становити загрозу. Нам треба тверезо дивитися на речі — терористична загроза може виходити не лише від ісламістів.



загрузка...

Читайте також

Коментарі