На думку низки європейських аналітиків, конфлікт на сході України помилково називають «гібридною» війною. Як можна розцінювати події, що відбуваються в Криму і на Донбасі?

Військові історики коли-небудь присвятять подіям у Криму та на сході України 2014-2015 років товсті томи наукових досліджень. Утім, деяких висновків європейські експерти дійшли вже зараз, аналізуючи ці події в режимі реального часу.

Їхній головний висновок полягає у тому, що йдеться не про внутрішньоукраїнський конфлікт, а про фактичну війну Росії проти України, замасковану під громадянську. Причому про війну, сплановану заздалегідь і з застосуванням як давно відомих, так і нових форм ведення бойових дій.

Операція в Криму планувалася давно

Так, Мартін Малек із віденського Інституту досліджень проблем забезпечення миру і управління конфліктами твердо переконаний, що анексія Криму, яку він називає «окупацією», не була «імпровізацією або відчайдушною реакцією Путіна на повалення Януковича 22 лютого 2014 року».

Ця операція планувалася не тижні чи місяці, а роки, і відпрацьовувалася під час військових навчань, вказує він. Як приклад Малек наводить спільні російсько-білоруські навчання у Калінінградській області, а також на західному кордоні Росії з країнами Балтії та Білоруссю в вересні 2013 року.

Було заявлено про участь у навчаннях 12 900 військовослужбовців, тобто менше тієї кількості, яка передбачає присутність західних спостерігачів. Насправді ж маневри були значно обширнішими — близько 70 тисяч солдатів та офіцерів, що стало причиною скарги з боку НАТО.

Під час навчань відпрацьовувалися операції з захисту співвітчизників, нібито гноблених на території іноземної держави. Пізніше, вказує Малек, відпрацьовані методи застосували в Криму. Причому почасти саме ті військовослужбовці, які були задіяні до тих маневрів. Їх завчасно невеликими групами перекинули на півострів на базу російського Чорноморського флоту в Севастополі.

«Спецназ» і регулярні частини

Європейські експерти вказують, що професійні російські військовослужбовці були від самого початку й на сході України. «На Донбасі воюють зовсім не колишні трактористи й шахтарі, як запевняв Путін 17 лютого цього року», — каже Мартін Малек.

Спроби рекрутувати до ополчення місцевих мешканців були, на його думку, не надто успішними, тож основний кістяк збройних формувань сепаратистів становлять спецпідрозділи російських збройних сил і, зокрема, загони російського ГРУ (Головного розвідувального управління), які, за даними експерта, штурмували донецький аеропорт.

Доведеною участь російських військовослужбовців у бойових діях на сході України вважає і директор приватного науково-дослідницького інституту Manatee Global Advisors із Франкфурта-на-Майні Дастін Деге. За його оцінками, в Україні воюють від 6 до 12 тисяч солдатів з Росії, але в окремі періоди їх було і набагато більше.

Деякі воєнні операції, за словами Деге, взагалі могли проводити тільки російські військовослужбовці, наприклад, блокувати електронні комунікації між українськими силовиками. «Такі дії передбачають наявність технології, якою в України ніколи не було, — каже він. — А, отже, сепаратисти й не могли захопити необхідну військову техніку в українських арсеналах».

У звіті британського Королівського інституту оборонних досліджень, опублікованому в середині березня, педантично перераховано десятки російських бойових і розвідувальних формувань, військовослужбовці яких були відправлені до України.

«Перший етап масштабних вторгнень регулярних російських військ розпочався 11 серпня 2014 року, — йдеться у звіті. — Деякі російські розвідувальні та спеціальні підрозділи діяли на українській території найпізніше з 14 липня. Вони мали у своєму складі бригади з шістьох людей».

«Зелені чоловічки» в Пелопоннесі

Враховуючи такі обставини, неправильно називати те, що відбувається на сході України, гібридною війною. Такого погляду дотримується чимало європейських експертів, у тому числі Ульрих Шнекенер з університету в Оснабрюці.

Він вказує на те, що усі війни в історії людства були по-своєму «гібридними» — і громадянські, і між державами, і колоніальні, і, навпаки, визвольні, і силове придушування заколотів або сепаратизму. «Всі такі збройні конфлікти, — вказує він, — містили, як це тепер називають, елементи гібридної війни».

Ось і класичні війни між державами рідко провадилися без застосування некласичних методів. Шнекенер нагадує про партизанів, повстання проти окупаційних влад, тероризм, диверсії, про використання найманців і мародерів, локальних польових командирів і, звісно, пропагандистську обробку населення та дезінформацію.

Якщо ж покопирсатися в історії, то можна знайти і приклад із «зеленими чоловічками». Така тактика, розповів Мартін Малек, застосовувалася ще в п’ятому столітті до нашої ери під час Пелопоннеських війн, які також можна називати гібридними.

Але й зовсім нещодавно — під час Першої чеченської війни в 1994-1995-му роках — Росія використовувала авіацію без розпізнавальних знаків. Москва, нагадує Малек, тоді заперечувала свою участь у бомбардуваннях і підтримувала чутки про те, що це були, мовляв, турецькі літаки, які відправили до Чечні для того, аби звалити провину на Кремль.

Тому особливість війни на сході України аналітик берлінського Фонду «Наука і політика» Маргарете Кляйн бачить у тому, що Москва довела поєднання різноманітних форм і методів її ведення до досконалості. Росія, за її словами, «геніально комбінує і оркеструє різноманітні інструменти і учасників воєнних дій».

Джерело: http://www.dw.de



загрузка...

Читайте також

Коментарі