Існують різні фобії – страх висоти, води, ядерної війни. Вчені налічують до 500 типів панічних проявів страху.

Вочевидь, в системі українського правосуддя можна констатувати появу ново фобії – страх говорити правду та не прогинатись під тиском режиму. Звісно, це може якась природня алергія на комбінацію літер, що складають слово «чесність» чи атрофія зони мозку, що відповідає за можливість вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки.

Іншого пояснення, чому суди постійно приймають неправомірні рішення, деякі з яких мають трагічні наслідки для всієї країни, просто немає.

Особлива роль в дослідженні цього феномену повинна бути відведена Конституційному суду України. Його основна роль – гарантування верховенства Конституції України як основного Закону на території всієї держави. Саме цей суд має виключне право надавати офіційне тлумачення Конституції та законів України. Проте на практиці КСУ – лише «театральний реквізит», який давно пора змінити на працюючу команду суддів. Причин для того більше, ніж досить.

Рішення КСУ — каталізатор узурпації влади в 2010 році

У 2010 році Конституцій суд України прийняв низку неправосудних рішень, які забезпечили узурпацію влади Януковичем та руйнацію конституційного порядку. За короткий період, після того, як була змінена Конституція України, оточення Януковича отримало механізми для легітимації «організованого злочинного угруповання», яке вибудувало корупційні схеми, розкрадало державні кошти та майно.

В кожній державній сфері був напрацьований механізм збагачення «сім’ї» – контрабанди на митницях, продаж державної землі, непрозорі тендери, несплата багатомільйонних податків, продаж підприємств державного значення, виведення коштів закордон, хабарництво, переслідування політичних опонентів, обмеження свободи слова, перетворення міліції у карально-репресивний орган. Наслідком цих злочинів проти суспільства стала Революція Гідності, коли громадяни вже не змогло миритись з тотальним беззаконням, олігархізацією економіки та поступовим перетворенням в авторитарну республіку.

Загальною нестабільністю скористалась Росія, яка розгорнула проти України кампанію з військової агресії. Ніхто не знає, коли і як завершить війна на сході і які в глобальному плані будуть наслідки. Але старт цьому дав саме Конституційний суд України, прийнявши ряд одіозних рішень.

Конституційні подання стосовно зміни Конституції, зміни порядку формування парламентської більшості звуження повноважень Верховного суду України були зроблені виключно членами Партії регіонів, діяльність яких завжди координувались та узгоджувалась з центру і ніяких вільних кроків, тим паче самостійного походу до КСУ просто не могло бути. Рішення мали різний предмет розгляду, проте ухвалення відбувалось виключно з метою створити ілюзію легітимності та законності для авторитарного режиму Януковича та підконтрольних йому посадовців. Крім того, всі рішення ухвалювалися з порушенням норм Конституції України, загальновизнаних принципів діяльності суду та вимог Закону України «Про Конституційний Суд України».

Заангажований та підконтрольний суд або як КСУ зраджував Україну

Конституційним судом було прийнято ряд рішень, які забезпечили безперешкодне функціонування режиму Януковича. Зокрема:

Рішення № 11-рп від 6.04.2010 р. (формування парламентської більшості)
Конституційний Суд України встановив, що «окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у ВРУ». У Суду не було жодних підстав для відкриття конституційного провадження та подальшого розгляду. КСУ привласнив собі виключні повноваження парламенту щодо внесення змін до Конституції України та порядку внесення таких змін.

Це рішення створило підставу для викривленого трактування норми про порядок і спосіб формування парламентської більшості. Партія регіонів в парламенті отримала можливість безперешкодно приймати рішення, готувати та приймати вигідні для режиму Закони, повністю нівелюючи принцип парламентаризму та перекреслюючи результати волевиявлення людей.

Рішення № 20-рп від 30.09.2010 р. (зміна Конституції)
Конституційний Суд України визнав Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. «таким, що не відповідає Конституції України». Це означало, що буде відновлено попередню редакцію норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом. Органи державної влади повинні були невідкладно привести нормативно-правові акти у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року.

Офіційно процес повернення до Конституції України 1996 року розпочався вже 1 жовтня 2010, коли її текст був опублікований у спецвипуску бюлетеня «Офіційний вісник України».

Наслідком скасування Конституції 2004 року стало проведення Януковичем так званої «адміністративної реформи» на основі його Указу № 1085 від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Саме виконання цього Указу дозволило Януковичу на посади керівників Центральних органів виконавчої влади десятки зручних та лояльних чиновників, які забезпечили безперебійне функціонування злочинної системи в державних кабінетах.

Нова кадрова політика екс-президента створила жорстку вертикаль державних та правоохоронних органів – підконтрольність, чітке виконання наказів керівництва, розуміння того, що кожна протиправна дія залишиться безкарною, відсутність персональної відповідальності, корупція та відсутність правових рамок діяльності.

Рішення № 8-рп від 11.03.2010 (тлумачення термінів, «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження»)
Цим рішенням повноваження Верховного Суду України були звужені – позбавлено повноважень стосовно забезпечення однакового застосування законодавства судами загальної юрисдикції та у додаткових гарантіях прав громадян на справедливий судовий розгляд справ шляхом оскарження і перегляду судових рішень спеціалізованих судів у післякасаційному порядку. Фактично Верховний суд став ще одним механізмом режиму Януковича, в процесі покривання корупційних схем у судовій гілці влади.
КСУ привласнив виключну компетенцію законодавчого органу – Верховної Ради України, яка визначила повноваження Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів.

Рішення № 2-рп/2013 від 29 травня 2013 року (унеможливлення виборів у Києві та до Тернопільської облради)
Прийняттям цього рішення Конституційний Суд України фактично унеможливив проведення виборів у місті Києві та до Тернопільської обласної ради (до жовтня 2015 року).

Судді КСУ порушили право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Рішення № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року («ручне» регулювання рівня соцвиплат Кабміном)
Цим рішенням Конституційний Суд України дозволив Кабінету Міністрів України «вручну» регулювати рівень соціальних виплат, хоча раніше КСУ приймав з цього питання прямо протилежні рішення. Це рішення фактично порушило право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї.

Конституційний суд після Революції гідності

24 лютого 2014 року Верховна Рада прийняла проект постанови № 4076, яким передбачено звільнення за порушення присяги голови КСУ і чотирьох суддів. Документом було встановлено незаконність рішення КСУ про повернення до Конституції в редакції 1996 року.

Парламентарі звільнили суддів, які були призначені за квотою Ради: голову Суду В’ячеслава Овчаренка, а також суддів КСУ Анатолія Головіна, Михайла Колоса, Марію Маркуш та Олександра Пасенюка.
Також в постанові було рекомендовано виконуючому обов’язки Президента звільнити й суддів Юрія Бауліна та Сергія Вдовиченка.

Проте ні тодішній виконуючий обов’язки Президента Олександр Турчинов, ні нині діючий Президент Петро Порошенко не звільнили цих суддів. 18 березня 2014 року за результатами таємного голосування Головою Конституційного Суду України взагалі був обраний суддя Юрій Баулін.

Також народні депутати запропонували Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з’їзд суддів України, на якому розглянути питання дострокового припинення повноважень та звільнення наступних суддів КСУ: Василя Бринцева, Михайла Гультая, Михайла Запорожця, Олега Сергейчука, Наталю Шапталу. Проте жодних кроків по кадровому оновленню з тих пір зроблено не було

Із 17 суддів на своїх посадах й нині працюють 8 суддів Конституційного суду України, що призначені ще за часів президентства Януковича. Зокрема, це: Олександр Пасенюк, Юрій Баулін, Сергій Вдовіченко, Василь Бринцев, Михайло Гультай, Михайло Запорожець, Олег Сергейчук, Наталя Шаптала. Пасенюк був звільнений, згодом але повернувся на свою посаду.

Судді, які були вірні режиму Януковича, досі не просто працюють служителями Феміди, вони найближчим часом збираються розглядати доленосний для України Закон «Про очищення влади». До КСУ надійшло декілька подань стосовно перевірки на відповідність конституційним нормам люстраційного закону. Зокрема, 20 січня до КСУ надійшло подання від 47 народних депутатів від «Опозиційного блоку». Пленум Верховного суду України двічі звертався до КСУ стосовно конституційності Закону «Про очищення влади». Відповідні звернення були проголосовані 17 листопада 2014 року та 16 березня 2015 року.

Судді, що 5 років тому наділили режим Януковича необмеженою владою, не мають жодного етичного права вирішувати долю люстрації в Україні. Цілком ймовірно, що під тиском, вони можуть прийняти вигідне колишнім посадовцям часів Януковича рішення. Оскільки люстраційні заборони – свого роду лінія Маннергейма для державних злочинців, і втратити цей оборонний бар’єр ми просто на маємо права.

«А навіщо тобі істина? Тільки в твоєму розумі все буде добре, а зовні бридко», – так в оповіданні Андрія Платонова говорили герої, які будували утопічний світ «загального дому». Приблизно за цим принципом функціонує Конституційний суд України.

Зав’язані очі Феміди перестали трактуватись через призму символу неупередженості. Зазвичай це лишень байдужість до того, яка сторона терезів реально переважить за підсумками розслідування, адже заангажованість, продажність, готовність прогнутись під тиском авторитетів вже давно стали більш значущими, ніж порядність та бажання бути інстанцією, де люди отримають справедливість.

Без оновлення Конституційного суду ні про об’єктивність розглядів справ, ні європейського правосуддя в Україні просто не буде, саме тому час вимагати від Президента, ВРУ та Ради судів рішучих дій для порятунку нашої країни.

Джерело: Громадський люстраційний комітет



загрузка...

Читайте також

Коментарі