скачанные файлы (1)Підприємство «Укрспецгеологія» опинилось на межі бакрутства через судові тяжби з Фондом гарантування вкладів та збанкрутілим банком “Форум”. Підприємство мало в даній установі кредит, а власник підприємства – депозит. Однак банк відмовляється погасити кредит за рахунок депозиту, а останній не віддає. Більш того, суд заарештував майно компанії. При цьому в рішеннях він посилався на нечинний закон. 

Через банкрутство Укрспецгіологіі 34 людини втратять робочі місця. Соцпортал попросив адвоката ТОВ «Укрспецгеологія» Збіглея Ігора Володимировича розповісти про перебіг справи та подальші дії компанії.

Чи знаєте про випадки, коли суди приймали інші рішення в схожих ситуаціях?

Так, знаю. Більш того, посилання на рішення ВГСУ та ВССУ наводились у відзивах на позов та апеляцію, а також в касаційній скарзі.

З такими рішеннями можна ознайомитись в єдиному державному реєстрі судових рішень, наприклад, за наступними посиланнями:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40698861

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21675558

Які наслідки матиме судове рішення для Укрспецгеології?

Негативні.  У підприємства зменшується об’єм оборотних коштів або взагалі зникають оборотні кошти, що призводить до зупинки діяльності, як наслідок звільнення працівників (скорочення), відсутність надходжень до державного бюджету у вигляді податків та зборів (через зупинення діяльності), а далі — банкрутство.

З чим пов’язана неможливість вчасно віддати кредит? Чи інформував боржник банк про ці причини?

За боржника зобов’язання виконав поручитель. У відповідь на вимогу погасити заборгованість така вимога була погашена, шляхом вчинення одностороннього правочину – зарахування зустрічних однорідних вимог. Такий правочин банком не оскаржувався, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Вищий госпсуд України послався на статті 91, 93 і 96 Закону «Про банки і банківської діяльності», але відповідні статті були в старій редакції Закону від 2000-го року. У новій редакції закону вони відсутні. Чи вказує це на некомпетентність суддів і «механічне» прийняття рішень?

Абсолютно. Більш того, на це посилався і апеляційний суд. В той же час, у своїй касаційній скарзі я вказував на те, що з 2012 року цей закон не регулює порядок ліквідації банків! До цих правовідносин потрібно застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Деталі та обґрунтування у касаційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції в тому числі посилається на прийняте рішення Верховного Суду України. Наскільки це обґрунтовано, адже в Україні немає прецедентного права? Наскільки правомірна дана позиція ВСУ?

Не правомірна.  Я це також описував у касаційній скарзі таким чином: «Неправомірним є і посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного суду України, оскільки відповідні постанови було винесено на підставі Закону України «Про банки і банківську діяльність», який регулював порядок ліквідації банків до 23.02.2012, і положення якого дійсно містили імперативну норму про заборону проведення зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідації банку.

Однак, з 23.02.2012, тобто, з набранням чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядок ліквідації банків регулює саме цей закон, який не містить імперативної норми про безумовну заборону на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог»

Ви збираєтесь виконувати рішення?

Звичайно.

Згідно зі статтею 36 Закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб, при тимчасовій адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів. Ґрунтуючись на чому суд прийшов до висновку, що зарахування зустрічних вимог призведе до такого порушення порядку погашення вимог?

Доказів порушення прав інших кредиторів не було надано. В касації на це зверталась увага, та зазначалось, що саме банк повинен доводити можливе порушення прав інших кредиторів.

Також, я про це писав у відзиві на апеляцію і правова позиція наступна:

«Вказана стаття не містить норм про заборону погашення кредитних грошових зобов’язань проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог боржником на стадії ліквідації банку.

Так, згідноположеньпп.4 ч.5 ст.36 Закону під час тимчасової адміністрації банку не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом. Однак, така заборона не є імперативною нормою, а також не розповсюджується на процедуру ліквідації банку, яка є відмінною від процедури тимчасової адміністрації. 

Як передбачено п.2 ст.2 вказаного Закону, тимчасовою адміністрацією є процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, з його ліквідації.

Згідно з п.6 ст.2 зазначеного Закону ліквідація банку – це припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, навіть під час тимчасової адміністрації банку законодавством не забороняється здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, така заборона стосується тільки випадків, коли зазначена дія призводить до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого законом.

Згідно з пп.1,2 ст.39 Закону протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, який передбачає заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів: 1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у Порядку, встановленому цим Законом; 2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов’язань на користь приймаючого банку; 3) відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією; 4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов’язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку; 5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Виходячи із зазначеної норми, законодавцем визначена можливість введення тимчасової адміністрації без запровадження ліквідації банку в разі відновлення його платоспроможності.

Таким чином, введення тимчасової адміністрації не означає обов’язкового запровадження процедури ліквідації банку з послідуючим порядком погашення вимог кредиторів, а поняття тимчасової адміністрації та ліквідації банку чітко розмежовуються законодавством та не є тотожними.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що предметом регулювання цим Законом є встановлення правових, фінансових та організаційних засад функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду що до виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.  

Таким чином, з системного аналізу норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» випливає висновок, що заборона на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог встановлена законодавцем саме для банку та уповноваженої особи Фонду, для уникнення можливого порушення прав кредиторів та унеможливлення зловживань у повноваженої особою Фонду при здійсненні погашення таких вимог при проведені процедури тимчасової адміністрації.

Однак, оскільки правочин  зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім, і не залежить від волі банку та уповноваженої особи Фонду, у випадку коли він вчиняється боржником банку, така заборона на проведення зарахування боржником на нього не поширюється, що не суперечить іншим положенням цивільного законодавства та нормам Конституції України, як Закону прямої дії, щодо права власності, вільного володіння, користування та розпорядження майном та презумпції чинності правочину.

Крім того, особливо хочу звернути увагу апеляційного суду на ту обставину, що односторонній правочин зарахування був вчинений Третьою особою по справі як боржником, після пред’явлення до нього відповідної вимоги Позивачем та акцепту такої вимоги, в порядку, що передбачений законодавчо. Жодних дій, направлених на погашення своїх кредиторських вимог, Третя особа, як кредитор не вчиняв».

Чи плануєте ви повернути кошти з депозиту через Фонд гарантування вкладів?

Так, плануємо. Тільки очевидно, що ФГВФО не планує їх повертати.

Отже, згідно положень пп.4 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації банку не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Як бачимо, відповідна норма не є імперативною та містить умову, про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог не здійснюється лише у випадку, якщо воно може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Однак, ця норма де-факто стала імперативною на практиці і з моменту введення тимчасової адміністрації будь-яке уже проведене зарахування не приймається судами. Фактично, склалась судова практика, яка трактує таку норму як імперативну.

На практиці це призводить до катастрофічних наслідків для юридичних та фізичних осіб  які мають як поточні та/або вкладні (депозитні рахунки) у банку, в який введено тимчасову адміністрацію (або який ліквідується) і кредити у ньому ж.

Наведу лише один приклад:

У підприємства було на поточних рахунках у банку близько 120 млн. грн. В той же час, у тому ж банку було відкрито декілька кредитних ліній на загальну суму близько 60 млн. грн. З моменту запровадження тимчасової адміністрації у банку кошти на поточних рахунках блокуються і отримати їх клієнт не може – отримуючи примарну можливість у майбутньому їх отримати, як кредитор 7 (сьомої) черги (практика показує, що кредитори 7 черги не отримують нічого, за відсутністю майна у банку, тощо). В той же час, по кредитних зобов’язаннях підприємство отримує судові процеси і рішення яким його зобов’язують повертати кошти, яких й нього немає (пам’ятаємо, що кошти «зависли» на рахунку у тому ж банку!). Як результат: У підприємства зменшується об’єм оборотних коштів або вони взагалі зникають, що призводить до зупинки діяльності, як наслідок звільнення працівників (скорочення), відсутність поступлень до державного бюджету (через відсутність діяльності), а далі — банкрутство.

Для держави результати таких процесів – безробіття, падіння ВВП, падіння надходжень до бюджету. Хоча здоровий глузд підказує, що якщо ти заборгував 50 грн. а тобі 120 грн., то в результаті винні саме тобі 70грн. Однак, в Україні ця логіка не працює.

В масштабах країни таких прикладів тисячі! З одним з них можна ознайомитись по фабулі наступного судового процесу:  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43049833.

На нашу думку нагальною є проблема внесення на законодавчому рівні змін в пп.4 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» яке б дозволило кредиторам і боржникам банків, що ліквідуються, як що це одна і та ж особа, проводити погашення своїх боргів за рахунок свої кредиторських вимог до цього ж банку.

В результаті виграють усі, і банк і ФГВФО і підприємці.



загрузка...

Читайте також

Коментарі